« Голодомор 1932-1933р. »

« Голодомор 1932-1933р. »

Кожен з нас повинен знати історія своєї країни. На долю наших предків припало чимало випробувань, які вони подолали з честю, гордістю та мужністю. Одним з таких прикладів був жахливий Голодомор (1932-1933р.). Це була одна з темних смуг становлення нашої держави.

Існує цілий ряд причин виникнення Голодомору в нашій державі, але більшість фахівців з історії України виділяють декілька основних, на яких я хочу зупинитися:

- Великий експорт хліба з метою одержати валюту, щоб оплатити замовлене за рубежем устаткування для новобудов важкої індустріїї.

-  Встановлення нереальних хлібозаготівельних планів, виконання яких призвело до цілковитої конфіскації в селах усіх запасів зерна -  насіннєвого, фуражного, продовольчого.

- Реалізація закону “Про охорону майна державних підприємств,колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності” від 7 серпня 1932р. (“Закон про 5 колосків”).

- Запровадження надзвичайною хлібозаготівельною комісією в Україні під керівництвом глави радянського уряду В. Молотова законодавства про натуральні штрафи з боржників по хлібозаготівлях.

- Новорічна телеграма (від 1 січня 1933р.) Й.Сталіна українському селянству з вимогою здати державі “прихований” хліб, яка започаткувала кампанію повсюдного пошуку цього хліба командами голодуючих “ активістів ” під наглядом і керівництвом чекістів. (Під час обшуків конфіскували все наявне продовольство).

- Заборона на інформацію про голо у Радянському Союзі (діяла до грудня 1987р.).

- Директива Й.Сталіна про попередження масового виїзду голодуючих селян з УСРР і Кубанського округу Північно-Кавказького краю від 22 січня 1933р.

Втрати зерна з урожаю 1932р. виявилися величезними внаслідок  безгосподарності та небажання селян працювати за безцінь на державу. ВІд червня до жовтня 1932р.  з колгоспників та одноосібників вдалося витиснути 132 млн. пудів хліба, тобто менше половини короченого порівняно з попереднім роком плану. Тоді Сталін надіслав в Україну з надзвичайними повноваженнями хлібозаготівельну комісію на чолі з головою радянськогоо уряду В.Молотовим. Молотовська комісія викачала з села весь хліб у рахунок хлібозаготівель, але не виконала плану, що призвело до масового голоду та загибелі населення України. Тоді для покорання боржників вона запровадила “натуральні штрафи”. Одночасно за розпорядженням Кагановича в Україні запроваджено систему “чорних дошок”. Господарства, занесені на “чорні дошки”, оточували збройні загони, основною метою яких було вивезення всіх продовольчих та насіннєвих запасів, а також заборонення торгівлі й постачання будь – яких товарів.

1 січня 1933р. керівники УСРР у Харкові одержали за підписом Й.Сталіна телеграму, яка започаткувала кампанію повсюдного пошуку хліба. В усіх регіонах України, за винятком прикордонних, з активною участю комнезамівців і відряджених на хлібозаготівлі робітників з міст (яким говорили, що їхні сім’ї голодують через куркульський саботаж хлібозаготівель) почалися подвірні обшуки. Конфіскували запаси будь – якої їжі - сухарів,   картоплі, сала, солінь, фруктової сушні, цибулі тощо. Забирали все продовольство, яким селяни мали харчуватися до нового врожаю. Ця конфіскація продовольства як кара за “куркульський” саботаж. Вона здійснювалася гласно, з висвітленням у районних газетах.

У березні 1933р. С.Косіор написав Сталіну доповідну записку з інформацією про підготовку до весняної сівби. У ній він ужив фразу, яка пояснює причини терору голодом по відношенню до населення України:

« Те, що голодування не навчило ще дуже багатьох колгоспників уму-разуму, показує незадовільна підготовка до сівби саме в найбільш неблагополучних районах »

Під “найбільш неблагополучними” малися на увазі райони з величезною смертністю від голодомору, який уже лютував в українському селі.

Організаторам голоду треба було вдавати, що його не існує. Навіть у стенографічних звітах пленумів ЦК КП(б)У та протоколах політбюро ЦК слово “голод” не згадувалося. Звісно, конкретні заходи партійних організацій, які пов’язувалися з голодом, проходили в документації через “особливі теки”. Цього табу в КПРС дотримувалися до грудня 1987р.

Щоб адміністративно “прив’язати” селян до колгоспів, Сталін запровадив з грудня 1932р. внутрішні паспорти для населення міст і новобудов. Населення сільської місцевості, яким паспортів не видали, вже не могли легально влаштуватися в місті.

Паспортизація населення вимагала певного часу і не могла одразу виявити втікачів із села. Потік утікачів припинили за допомогою внутрішніх військ. Україна була оточена по периметру своїх кордонів загороджувальними загонами, щоб перешкодити появі голодних селян у інших республіках. Без спеціального дозволу не можна було пересуватися залізницями.

У 1993р. внаслідок конфіскаціі всіх продовольчих запасів голодною смертю загинуло від 3 до 3,5 млн. людей.

Повні демографічні втрати в Україні (без Кубані – одного з шести округів Північно – Кавказького краю, де теж здійснювалася конфіскація всього продовольства) включно з викликаним голодомором зниження народжуваності, сягнули за 1932 – 1934рр. 5 млн. осіб.

Це був жахливий період в історії нашої держави, період масового голоду та величезних втрат. Ми повині завжди пам’ятати завдяки кому і чому, ми можемо жити зараз в Україні, вчитися на героїчних вчинках, мужності і силі духу наших попередників, уникати того, аби наше покоління ніколи не відчуло на собі, що таке Голодомор.