Дума про єдність

Ян Таксюр, литератор, публицист

                  «Соціальні та пенсійні виплати,

                                                                      продаж ліків, будуть призупинені».

                                                                                                                    З новин.

                                                                       «Скажи-ка, дядя, ведь недаром…»

                                                                             М.Ю. Лєрмонтов 

                       – Скажіть-но, вуйку, недаремно

                      В ці дні, суворі та буремні,

                      Відрізали ми Схід?

                      І ту фінансову блокаду

                      З піснями зустрічаєм радо,

                      Бо не одержать пенсій, гади,

                      Ні бабця там, ні дід?

                      –Так, недаремно, мій небоже!

                      Бо житель там такий негожий...

                      Тому і не дамо.

                      І не відправим йому ліки,

                      Бо в нього погляди всі дикі.

                      Хоча без ліків воно звикло,

                      Хай вижива само.

                       – А кажуть, там іще є діти,

І ніби діти хочуть жити.

Скажіть, а з ними як?

–     Так, їсти хочеться, мабуть, їм,

Та чи потрібне їм майбутнє?

Нехай дракон на ймення Хутін

Годує їх за так.

                       Та і жаліти їх не треба,

                       Живуть без даху, просто неба,

                       Бо темні, я ж кажу.

                       Вони не відчувають болю,

                       Пали їх в домі чи у полі,

                       Лежать собі, малі та голі, –

                       Я з них буквально ржу.

                      І ще й невдячні ті зарази!

                      Не хочуть жити з нами разом,

                      А десь на стороні.

                      Покличеш, каже: «Нєт, нє стоіт».

                      Він взагалі не гуманоїд,

                      Так, тільки зовні антропоїд,

                      А в глибині – так ні…

                      Цю річ вели два троглодити

                      Де чорний космос, де край світу,

                      Десь на одній з планет.

                      А ви впізнали в цій картині

                      Якісь події в Україні?

                      Сказати «вибачте» повинні,

                      Бо то не наш портрет.

                     В нас, що село, що городяни,

                     Усюди рівні громадяни,

                     Що Захід і що Схід.

                     Бо ми – Європа. І до того

                     Начальство в нас боїться Бога,

                     І знає: ображать убогих

                     Їм зайвий раз неслід.

                    Тим більше не давати хліба.

                    Чи лити кров. Це дуже хибно,

                    Бо нас не візьмуть в рай.

                    А не давати хворим ліки!..

                    Нехай усохнуть злі язики!

                    Усім, хто наклеп зводить звикли,

                    Ми скажем: «Ай-яй-яй!».  

Джерело: http://izvestia.kiev.ua/blog/78282