98 діб перебували в полоні у луганських терористів подружжя волонтерів - 46-річний Віктор і 42-річна Віра. Вони потрапили в підвал до "еленерівців" наприкінці літа.
В той період у ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що Луганськ вже частково звільнений - багато журналістів поспішили видати бажане за дійсне. Це і зіграло рокову роль для Віктора і Віри, яка на власній машині відвозили українським солдатам їжу і одяг. Вважаючи, що селище Ювілейне обласного центру вже знаходиться в руках Нацгвардії, вони під'їхали до блокпоста і нарвалися на бойовиків.
Подальша доля їх перетворилася на суцільне жахіття. "Міністр сільського господарства та продовольства ЛНР" Сергій Литвин стріляв біля вуха полонених, кричав на них, бив, а коли йому здалося, що цього мало, наказав бойовикам надягти на їхні голови прозорі пластикові пакети і душити, додаючи, що любить спостерігати, як у людей вилазять очі. Садист припікав обличчя волонтерів цигарками, катував електрошоком, погрожував розправою з рідними, принижував честь і гідність жінки, і все це не тому, що немолоді люди могли розповісти йому якісь воєнні таємниці, вони їх і не знали, а просто йому подобалося знущатися з людей.
Дивимося стрічки соцмереж за ті дні. Було кілька хвиль повідомлень про звільнення селища Ювілейне, і кожне з них отримувало тисячі лайків, сотні розшарювань. Ось одне з них: "Зараз йде зачистка від терористів селища Ювілейний. За наявною інформацією, зачистку проводить батальйон "Айдар"...
На даний момент Нацгвардія просувається в глиб Артемівського району. По повідомленнями очевидців, лінія фронту проходить в районі сільгоспінституту, Епіцентра і МЕТРО".
Звичка видавати бажане за дійсне, а також відсутність звички перевіряти інформацію призвели до ось таких трагедій, про яку розповідається у статті. Я вже розповідав про трагічну долю волонтерів з Полтави, яким через неперевірене повідомлення блогера Сергія Іванова прийшлося пережити полон і тортури, а один з них наклав головою. І ось нова страшна історія людей, долі яких понівечено парою-трійкою слів у блозі...
Сьогодні нам всім вкрай необхідне розуміння, що кожне наше слово може зламати чиюсь долю, може коштувати людині дуже дорого - навіть аж до життя. Давайте будемо завжди пам'ятати про це. Це нагадування особливо актуальне сьогодні, бо волонтери, на яких, по суті, і тримається наша армія, які роблять для нашої з вами безпеки не менше, ніж армія, і всяко більше, ніж чиновники. Бережіть волонтерів - бережіть Україну!