Якої вам ше холери…

Шо робити, коли країну і народ „довели до ручки“?

Я, можна сказати, життя поклав на те, шоб крізь гори брехні і омани уяснити свій власний економічний інтерес, інтерес найманого працівника (на цьому питанні, до речі, спотикнулись і К.Маркс, і Ф.Енгельс, і В.Ленін). А таких, як я, — майже все населення країни.

 І я кажу: наш з вами, люди, інтерес у тому, шоб ми самі могли заробляти собі на гідну зарплатню (і лише в такому разі вона може бути дійсно гідною).

А це можливо лише за колективної власності на суспільно значимі знаряддя і засоби виробництва та відповідного способу виробництва (революція лише тоді дійсно революція, коли вона призводить до зміни відносин власності із відповідною зміною способу виробництва; з гідністю скинути тирана-грабіжника — це „звучить гордо“, але ж із тією ж самою „гідністю“ шукати у когось притулку у якості бідного родича — це вже шось інше).

 Тобто треба реалізувати нарешті оманливі тоді, як виявилось, більшовицькі лозунги 1917 року:

 Землю — селянам (тобто тим, хто на ній працює)

 Заводи — працівникам

 Банки — службовцям

 Школи — вчителям.

 І шо?

 А ніхто нічого — „мы сами…“ (невідомо з чим…).

 От і „маємо те, що маємо“.

 То якої ж ше вам, як казав один із моїх учителів, Г.С.Коржовський, холєри треба?..