Вбити дракона чи стати драконом?

У правовій державі закон захищає всіх однаково, у тому числі "негідників та покидьків". Більше того, приналежність до останніх мусить визначатися судом, а не ідеологічними уподобаннями.

Кілька днів тому, у понеділок 20 жовтня у Борисполі було скоєно замах на В.Борисенка – кандидата у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 98.  Ще трохи раніше – 17 жовтня було скоєно напад на будинок Костянтина Бриля –  мажоритарника з 93-го округу. В обох випадках серйозно постраждали люди: у першому – важких поранень зазнав сам кандидат – В.Борисенко, у другому – дружина К.Бриля. Можливо саме цим пояснюється надмірна увага громадськості до згаданих вище надзвичайних пригод. А можливо така надмірна увага журналістів та правоохоронців пояснюється ще й тим, що обидва кандидата, висуванці прем‘єрського "Народного Фронту".

На жаль, згадані вище трагічні випадки – це лише вершина айсбергу. Впродовж всієї передвиборної кампанії буквально щодня з‘являлися заяви про чисельні насильницькі дії, скоєні проти агітаторів "Сильної України", Опозиційного блоку, комуністів. Реакція суспільства на такі випадки коливалася від нейтральної до подекуди навіть схвальної – так цим комунякам та "ригам янучарам" і треба.  Їм може так і треба, але нам – людям, які воліють жити у цивілізованій, правовій державі, цього точно не треба.

Факти нападів на агітаторів та агітаційні намети комуністів, псування бордів опозиційного блоку, безкінечне "побиття" та викидання Шуфрича до сміттєвих баків – все це виглядає дуже прикольно і навіть може приности певну моральну сатисфакцію. Проте все це зовсім не прикрашає "молоду" українську демократію.

Безумовно, в Україні політика і великий бізнес від самого свого початку знаходяться "по той бік добра і зла", отже вони ніколи не були тихою затокою чи притулком для сентиментальних людей, схильних до споглядання, саморефлексії та пошуків відповіді на філософське питання: "Що таке добре, а що таке погано". 

Підкуп виборців, погрози, залякування, сутички, пошкодження наочної агітації, побиття активістів, перешкоджання агітаційній діяльності, тиск з боку правоохоронних органів і навіть підпали офісів та бандитські нальоти – все це, на жаль, атрибути передвиборних кампаній. "Революція гідності" мусила змінити, зокрема, і всі ці хибні практики.

Якщо ми чинимо так само, як ті, проти кого ми боремося, тоді у чому між нами різниця? Коли ми починаємо робити те, що роблять чи робили наші опоненти, тоді рано чи пізно ми неминуче перетворимося на тих, проти кого боролися. І цей процес вже йде…

На превеликий жаль, нинішні парламентські перегони мало чим відрізнялися у кращий бік від виборів, що проводилися "злочинним режимом" вічно легитимного В.Януковича. Хібо що відпала спокуса використовувати адмінресурс, бо цей ресурс значною мірою втратив свою потугу. Проте, якщо ситуація не поміняється, спокуса використати адмінресурс повернеться як тільки той поверне собі силу.

Якщо ми насправді хочемо жити по-новому, нам доведеться припинити дикунські методи, які використовувалися "злочинним режимом", і навчитися грати за правилами навіть з опонентами: янучарами, комуняками, рИгами, запроданцями, зрадниками, "бендерами", правосєкамі тощо.

Альтернатива – війна всіх проти всіх...