Руки регіонала Боярського у крові наших дітей, які боронять Батьківщину

Звернення матері українського солдата: руки регіонала Боярського у крові наших дітей, які боронять Батьківщину

Написати це звернення мене підштовхнула ганебна й фашистська позиція кандидата у народні депутати моєї Батьківщини сепаратиста й регіонала Юрія Боярського, який воліє стати обранцем у Краматорську, відкрито відстоюючи зі своїм паханом Скударем - директором НКМЗ - інтереси терористів Путіна.

Дозвольте відрекомендувати себе. Мене звуть Ганна, я була вчителькою української мови у місті Макіївка впродовж останніх 15 років. Мій батько — шахтар з Кузбасу з міста Кемерово. Ми переїхали всією родиною на Донбас ще наприкінці 80-х. У нашому домі завжди була дуже добра атмосфера: ми читали Пушкіна, Шевченка, говорили російською, але вчили й українську. Сама я, начитавшись віршів Великого Кобзаря, вирішила пов'язати свою долю з українською мовою. Після розпаду СРСР, ми твердо вирішили бути невід'ємною часткою України, хоча самі ми за походженням були росіяни.

Після Євромайдану, за подіями якого ми стежили всією родиною, ми жили у тривозі, що нас спіткатиме доля Криму і нашу землю захоплять вєжливиє люді. Але було ще гірше: на Донбасі проросійські терористи з ДНР влаштували нам пекло та поринули нас у безодню хаосу та криміналу. І я знала, що одну з головних ролей тут грала клята команда тутешніх регіоналів на чолі з Боярським, яка немов дресована мавпа, виконувала накази Баті з Ростова.

Коли в нас з'явилась можливість покинути кляту Новоросію на чолі з путінським клоуном Губаєвим, ми переїхали в Краматорськ. Мій син залишив Донецький національний університет, де навчався на четвертому курсі. Але ми не жалкували. Тому що, жити в Україні для нас було найбільшим скарбом у житті. До тогож, у Краматорську ми зустріли дуже гарних людей, які до нас ставилися як до своєї родини.

Одразу після переїзду мій син Євген пішов до військкомату добровольцем, аби захищати свою Батьківщину — Україну та свою матір і родину. Я, зі сльозами на очах, відправляла його на фронт проти терористичної нечисті ДНР, а зі мною сотні матерів з різних куточків Добасу, саме тому я не хочу казати прізвище свого сина, тому що він не єдиний, героїв багато. Я кожного дня чекала від нього дзвінка або смс. Він казав, що живий і ці слова для мене були і є найдорожчими на світи скарбом. Але син розказував, що багато його побратимів гинуть у сепаратистській м'ясорубці, яку нам влаштували ватажки ДНР, яке так відверто підтримувала зграя на чолі з Скударем та Боярським, особливо, коли Краматорськ був під дулами автоматів терористів.

Коли я побачила, що цей сепаратистьський та зросійщений непотріб в особі Боярського прямує у парламент, моє серце скаженіло від злості. Це Вам каже онука діда, який дійшов у 44 році до Кракова. Скударівська посіпака Боярський — це уособлення фашизму. Декілька днів тому, Боярський, казав, що ніколи не візьме автомат, щоб захищати Донбас від терористів Новоросії, і це зрозуміло, враховуючи його зв'язки з ДНРівцями. А нещодавно ця погань в одному інтерв'ю сказала, мовляв, не знає, чи він за єдину Україну. І ось, що я тобі скажу, сепаратистській байстрюк, Боярьский:

“я бачу сотні молодиків, які повернулися з фронту, багато з них з Донбасу, які зараз без рук та без ніг, сліпі, та на костилях вірять і знають, що таке ЄДИНА УКРАЇНА, на відміну від свинячого рила клятого Боярського, який за наказом сепаратиста Скударя ганьбить Україну та преться у народні обранці”.

Я особисто ненавиджу політику і не раджу нікому ні за кого голосувати, проте скажу одне — віддавати свій голос за фашиста в час Вітчизняної Війни не можна.

І наприкінці, ще раз хочу подякувати всім жителям цього дивовижного міста Краматорська, які спілкуються і російською мовою Пушкіна й українською Шевченка, за Ваше ставлення до нас, я вірю, що разом ми позбудемося таких покидьків, як Янукович та Боярський і будемо жити разом в Краматорську у складі єдиної України.

І хай Бог боронить наших синів, які під кулями вмирають за нашу Державу заради нашого майбутнього.