Як вуж доїв корову

Очевидне-неймовірне із сільського життя

 Це була особлива корова. Породиста, ставна. Чорна шерсть аж виблискувала на сонці, а круті роги говорили про норовистий характер тварини — її всі на пасовищі боялися.

І неспроста, бо ходила Відьма з прив’язаною до ріг дощечкою, яка теліпалася на чолі. Особлива прикмета говорила про те, що тварина небезпечна для людей — може поколоти рогами, як щось не сподобається.

Незважаючи на її норовистий характер, дід Тимко і баба Пелагія нізащо не хотіли відмовитися від своєї улюблениці. Бо вона давала щодня по три відра молока. Смачного, жирного, з якого виходило добре масло. А сметана була така, що в ній ложка стояла.

Поки Відьму пас сусідський хлопчина, не було жодних проблем. Корова признала Миколу після однієї пригоди. Якось під обід, очевидно, перегрівшись, тварина взяла одного пастуха на роги, покрутила в повітрі й кинула в кукурудзу. А потім підійшла до Миколи. Хлопчина не розгубився і вперіщив Відьму межи роги биткою для гри в пекаря так, що та опустилася на коліна, постояла хвильку, а потім піднялася і, похитуючись, попрямувала до череди.

Відтоді корову стали кликати Відьмою, хоч хазяї ображалися на Миколу:

— Чого ж так негарно назвав корову?

— А вона відгукується лише на Відьму, — виправдовувався пастух.

Так тривало кілька років. Та Микола поїхав із села, а Відьму вже ніхто не хотів пасти — боялися її крутих рогів. Отож вирішили корову продати. Дід Тимко на базарі не приховував, що тварина має ганж — колеться. Однак молоді газди, почувши про три відра молока і високу його жирність, вирішили ризикнути.

Проте через три тижні привели її назад — забирайте, безплатно її не хочемо.

— У чім річ? — поцікавився дід Тимко.

— Корова перестала молоко давати і захворіла — не може піднятися на передні ноги. З нею щось неймовірне коїться — постійно когось шукає.

— А-а, — почухав потилицю дід Тимко, — це вона свого вужа шукає.

— Якого ще вужа?

І дід розповів таємницю Відьми. Поряд з нею в стайні жив вуж. Інколи навіть обвивав тварину. Селяни говорили, що вуж роздоює корів і краде у них молоко. Щоб господарі цього не помітили, корова старається дати молока якнайбільше.

Це вже потім студент-біолог спробував по-науковому дідові пояснити, що вужі селяться біля корови, бо в стайні багато гризунів водиться — є пожива. Вужі не п’ють молоко — в їхньому організмі нема лактази, що розщеплює ферменти.

Але дід стояв на своєму:

— А може, він корову так гіпнотизує, що вона дає високі надої, — багатозначно розмірковував господар, пропонуючи покупцеві й вужа забрати...

Однак мусив дід Тимко до глибокої старості сам водити Відьму на пасовище.

Цю історію я згадав, повернувшись із села, де проводив відпустку. Молода хазяйка розповіла мені, як заколола вилами якусь змію в стайні — це виявився вуж. А через кілька місяців корова, що давала по три відра молока, несподівано захворіла. Не могла стати на передні ноги...

 Богдан Кушнір("Голос України")