«Проверніть чоловіків додому!»

Жінки Білої Церкви вимагають ротації особового складу військових підрозділів, які беруть участь у антитерористичній операції.

Понад три місяці минуло від того часу, як в Україні було оголошено про початок часткової мобілізації. Ворог вдерся в Крим й анексував півострів. Потенційно гарячою точкою був Донбас, де при потуранні чи прямій зраді місцевих органів влади, працівників міліції та служби безпеки почалися масові захоплення адміністративних будівель озброєними людьми. Сепаратисти в руки були віддані чималі запаси стрілецької зброї. Втім це стало «фіговим листком» в порівнянні з неприкритою агресією Росії, яка переправляла через суто декларативний кордон автомати, ПЗРК, а згодом і артилерійські системи та важку бронетехніку.

Поки високе керівництво, тоді й зараз, вирішує такі стратегічні питання, що простому людові геть і не зрозуміти (тому він і говорить про невігластво командування українських силових структур і відсутність державної волі у політичної верхівки) в окопах, під вогнем великокаліберних кулеметів та танкових гармат, опинилися прості солдати, метою яких був захист Батьківщини. Але будь-якому запалу є межа…

Агенції новин почали повідомляти про факти протесту, які влаштовували матері, дружини та інші родичі солдатів, які воюють на сході країни. Перекриваються автомобільні траси державного значення. Родичі українських військових вимагають не лише забезпечити війська АТО захисною амуніцією і передовим озброєнням (чого вдосталь у терористів) але дати змогу перепочити від куль тим, хто знаходиться на передовій досить давно.

Докотилася ця хвиля і до Білої Церкви. Почалося усе з пікету біля розташування 72-ї бригади. Потім солдатські матері та дружини прийшли до Білоцерківської міської ради. «Ми хочемо, щоб наші діти відпочили, два тижні, або скільки можна», - говорили між собою вони. Також одна із жінок сказала про те, що в зону АТО були призвані й жінки, які самостійно виховують дітей. Діти цих жінок вже не думали про навчання та ЗНО, а лише про те, щоб мама повернулася додому.

Одна з жінок (російськомовна), Людмила Єгорова, заявила: «Мій син добровільно прийшов у військкомат, оскільки хотів захищати Батьківщину. Там він пройшов медкомісію, але його призивати відмовилися, мовляв немає контрактних посад. Після того йому подзвонили друзі з Майдану, і син вирішив записатися в батальйон «Азов». Нині знаходиться в зоні бойових операцій. Ми з батьком обидва військовослужбовці, і я його не зупиняла, тим паче він заявив: «Мамо, ти повинна пишатися тим, що виховала мужчину!» Він фізично розвинений, підготовлений (показує фото). Вчора ми увечері зв’язувалися з ним, підтримували. А про реєстрацію у військкоматі я не знаю, та й не поставлять, напевно…»

До розмови долучається Валентина, яка просить опублікувати номер свого мобільного телефону 067-775-10-50. Продовжуємо спілкуватися з нею.

- Багато хто не знає, в яких умовах перебувають наші військовослужбовці, а у вас є дані такі?

- Дехто приїхав місяць назад і вже ходить у шортах, пиячить. Взяти хоча б замполіта Штефана.

- От же ви стверджуєте, що бійці забезпечені погано?

- Самі хлопці кажуть, що все добре, але на запитання, що їли – мовчать. Те ж саме по грошам. Коли пропонуєш переслати якусь суму відповідають: «Не дійде», бо вони на передовій, куди не доходить ні їжа, ні медикаменти, ні обмундирування. Вони купують (!!!!) вже другий комплект однострою, бо перший – зносився. В польових умовах одяг немає де випрати. Їх кожен день обстрілюють. Ми вимагаємо, щоб солдати отримали змогу відпочити та виспатися, бо там сну в них по 3-4 години. Дощову воду збирають і п’ють, сухпайки на крихти ділять, по цукерці та сухарю.

- Хто на вашу думку має замінити військовослужбовців із зони АТО?

- Це питання до військкоматів, міністра оборони.

- Ваші сини контрактники чи строковики?

- Ні, тільки ті хто по контракту та мобілізації.

Підходить ще одна жінка, у якої онук Віктор Климчук знаходиться в полоні у терористів. Вона стверджує, що куди б не зверталася («…аж до Ляшка!»), але допомоги у визволенні солдата не надходить. Полонений – круглий сирота, його переконують перейти на бік ДНР, та марно. Висновок, який роблять жінки – жирні коти з Міністерства оброни і генералітет наживаються на людському горі.

Далі жінки вирішили піти до міського голови Василя Савчука і вимагати у нього сприяння наболілим питанням. Мер зустрівся з солдатським матерями у малому залі, де білоцерківці повторили усе те, що розказували журналісту, ще й додали про випадки перенесеного «на ногах» запалення легень. Василь Савчук запропонував не гаяти часу і прямо на місці організувати комітет і вибрати координаторів, які зберуть усі вимоги родичів військовослужбовців.

«Ми повинні подумати разом, що робити, - сказав Василь Савчук. – Завтра я маю бути в Києві і заручившись підтримкою декількох народних депутатів намагатимусь донести ваші вимоги до міністра оборони. Я хочу, щоб і ви були присутні на цій зустрічі. Керівника АТО я досить добре знаю і також постараюся з ним зустрітися по ваших питаннях. З командиром 72-ї бригади ми спілкуємося через день. Проблема є тому, що зараз підрозділи бригади розкидані по декількох місцях бойової дислокації, що може негативно впливати на матеріальне забезпечення. Та хто про це скаже, адже розмови прослуховуються.

Нині громадськість активно тисне на владу аби забезпечення (грошове та матеріальне) військ задіяних в АТО значно покращився та піднімає питання ротації. Нині не 1941 рік. Міністерство оборони ще так сяк забезпечує армію, а от стан у Національні гвардії просто жахливий».

Учасники зустрічі домовилися об’єднати зусилля для того, щоб задовольнити вимоги матерів та жінок. Сподіваємося, що скоро бійці отримають змогу побувати вдома і відпочити. Але успіх операції АТО залежить не тільки від їхнього відпочинку. Якщо сьогодні не буде реалізовано план по ліквідації тероризму і сепаратизму на Донбасі, то операцію АТО потрібно буде починати з Банкової.