Пам’ять живе, а владі – байдуже

У селі Дідівщина Фастівського району традиційно вшанували пам’ять полеглих січових стрільців

Понад сім десятків років люди села Дідівщина зберігали пам’ять про 77 українських вояків, які були замучені більшовицькими ордами у 1919 році. Вони стали немовби предтечею героїко-трагічного Другого зимового походу. Тоді траплялося досить часто, коли українці відмовлялися йти служити загарбникові із червоною зіркою на лобі, хоча, на жаль, зворотніх прикладів теж вистачає.

За радянських часів годі було й думати про вшанування пам’яті січовиків, але як тільки СРСР наказав довго жити, розпочалися дослідження подій буремних років. Так і насипали мешканці Дідівщини на місцевому цвинтарі козацьку могилу, і встановили хрести. Так і їздять українські патріоти на свято Трійці вклонитися тим, хто віддав своє життя за волю рідної землі. Традиційно в Дідівщину приїздить і білоцерківська делегація, яку майже незмінно очолював станичний Братства ОУН-УПА Теодор Дячун. Цього року через хворобу комбатант не зміг особисто взяти участь в урочистостях, але білоцерківців приїхало чимало.

Прикро, але дідівщинська влада традиційно проігнорувала захід, хоча вже кілька місяців мала б бути українською. Але чи маємо ми тикати у них пальцем і казати: «Фе!» Подивіться, чи багато владців приходить на День героїв України, чи, може, чиновники шанують пам’ять Георгія Гонгадзе? Та навіть у Ланцюг Єднання не стають на День Соборності України. Є, ой є нам усім над чим працювати.

На сільському цвинтарі за січовиків помолилися представники трьох конфесій, які сміливо можуть називатися українськими. Після молитви громада заспівала Славень України. Не той куций офіційний гімн, а всі куплети. Там, де мова йде про Сян і Кавказ, -  також. Після того був зачитаний список видатних діячів антибільшовицької боротьби на теренах Фастівщини та Білоцерківщини, а трохи згодом білоцерківська співачка, заслужена артистка естрадного мистецтва Людмила Саливінська-Шестерняк проспівала дві власні пісні на слова колишнього мешканця Білої Церкви Євгена Єлфімова та Світлани Жук. Приємною несподіванкою стало те, що автор віршів також була присутньою на врочистостях.

 «Я відчуваю велику радість від того, що пісні на мої вірші я чую не лише тут, а й, як мені сказали, що їх співали на білоцерківському Євромайдані, - ділиться враженнями Світлана Жук. – Мені тепер хочеться ще писати тексти, і я дуже вдячна людям, які поклали вірші на музику. Мені вірші пишуться під настрій. Сьогодні точиться війна українців із російськими фашистами, і рядки лягають саме на цю тематику. Сподіваюся, цикл завершиться переможними віршами!»

Надіємося на це і ми, бо дуже багато пролито української крові. Хочеться, щоб руки українців відклали автомат і взялися за мирну працю.