«Я вас не чую». Історія земельних питань

Резонансна історія з поваленням паркану на території, орендованій відомою в бізнесі й політиці Людмилою Дригало, мала продовження

Продовження. Початок читайте тут: В Трушках розгромили майно Дригало. Люстрація чи розправа?

Стихійний протест, чи спланована акція?

Депутат міської ради Олександр Подольський спростовує свою причетність до інциденту в Трушках.

- Людмила Борисівна Вас звинувачує в наймі людей і пошкоджені свого майна?

- Я не збираюся виправдовуватися, як не збираюся балотуватися у мери чи депутати Верховної Ради, може, вона в мені бачить опонента? Я навіть не знаю, де знаходиться той паркан, і лише щойно дізнався, що вона мене звинувачує в чомусь.

- Людмила Дригало каже, що перешкоджає Вашим інтересам при передачі в концесію «Білоцерківтепломережі».

- Я співзасновник фірми, яка йде на конкурс по концесії. Я вношу інвестиції, щоб будувати нові котельні в місті, аби в нас не сталося другого Алчевська. Хоче, нехай вона йде, інший – будь ласка. Я, як інвестор, хочу зробити людям добре, залучаю до реконструкції тепломереж 200 мільйонів. Якщо хтось інший готовий внести таку суму, знову ж кажу, - будь ласка.

- Може, такі чутки виникають тому, що Ви особа не публічна?

- Я ж говорю з вами і готовий дати будь-яку прес-конференцію

                                                             *** 

Чи ляжуть паркани інших порушників законодавста (особливо колишніх регіоналів)?

Резонансна історія з поваленням паркану на території, орендованій відомою в бізнесі й політиці Людмилою Дригало, мала продовження. Кореспондентів нашого видання запросили на збори, які відбулися в приміщенні Трушківської сільської ради за участі громадських активістів, селян, підприємців. Втім, останніх було обмаль. Розглядалося питаня упорядкувння території на березі річки Роставиця.

Ініціатором зібрання стала громадська організація ВО «Майдан Білоцерківщини». У вступному слові її очільник Геннадій Прищепчук сказав: «На Майдані люди загинули не для того, щоб українці жили гірше. Трушчани нам надали відомості стосовно оренди територій, і ми маємо щось із цим робити. Ми прийшли не для того, щоб щось ламати. Я вважаю, і Леніна не треба було ламати, бо невідомо, куди він подівся. Не треба і бізнес забирати, бо потрібно підтримати підприємців. Але громада повинна мати вільний доступ до води, а бізнес – сплачувати справедливу орендну плату».

Віталій Архипов додав: «Ми пробували вести діалог із пані Дригало, але нас послали (мизателефонували Людмилі Дригало, яка відповіла, що не отримувала письмового або усногозвернення від активістів про перенесення паркану, як і не отримувала запрошення на данізбори, – ред.). Тому наша бойова організація й зламала паркан. Ви, підприємці, повинні брати гроші за послуги, які надаєте: оренду тапчана, мангала, навісу. Але брати гроші за те, що людина прийшла і розклала свого рушника на березі – неправильно. Ми хочемо напрацювати такі механізми, які дозволять вам заробляти, не порушуючи при цьому людські права».

Сільський голова Трушків зауважив, що село може заробити лише на оренді земель, тому перегляд договорів був би доцільний.

Від підприємців слово взяв доволі літній чоловік Володимир Романов.

– Я взяв ділянку в оренду на законних підставах. Мої документи пройшли експертизу в усіх органах. Якщо Верховна Рада змінить порядок виділення в оренду земельних ділянок, тоді ми по­думаємо, як привести до ладу всю документацію.

– А куди поділися зі спортивної станції човни і ключки? (голос із залу)

– Я вас погано чую…

– Те, що ви загородили парканом територію до самої води, то так і треба,по закону?

– У мене поганий слух, я вас не чую.

Здається, що люди на зібранні, дійсно, не чують одне одного. А питання вирішувати якось потрібно. Чи треба ламати паркани? Якщо ляжуть паркани інших порушників законодавства (особ­ливо – колишніх регіоналів і нинішніх олігархів), то тоді зникнуть останні сумніви у неупередженості.