Донецьк до якого ми не звикли.

Подорож на Донбас.

Наша збірна нажаль не зіграла стільки ігор на Евро 2012 як хотілося, але все ж на один матч з її участю мені пощастило потрапити. І сталося це саме у Донецьку.

Краєвиди західного Донбасу, що починається на сході Дніпропетровської області не надто сильно відрізняються від іншої України.

Перші терикони я побачив лише не далеко від Донецьку, проте в цьому районі їх дійсно було багато. Неначе маленькі гори вони височили у донецьких степах посеред полів.

Доволі гарний у Донецьку був вокзал, що доречі не скажеш про автовокзал на який прибув наш автобус, звідки не дуже просто було доїхати до центру і це на момент проведення Евро!

Дуже вдало обране і оформлене місце для стадіону. Великий парк був гарним місцем очікування для багатьох вболівальників.

Можна було зустріти ось таких не звичних вбольвальників за Україну.

Проте я вирішив не марнувати час біля стадіону і трошки вивчити місто. Виявилося що Донецьк розбудовується досить швидкими темпами. Вже зявилося кілька невеликих хмарочосів, і очевидно їх кількість буде зростати.

Центральна площа, досить простора із затишними садибами, ніщо не псувало краєвид окрім потворного памятника Леніну.

В центрі в Донецьку є невелике водосховище, яке робить місто трошки схожим на Дніпр, Запоріжжя та Київ. Вздовж водойми є досить затишний і чистий парк який може бути гарним місцем для відпочинку.

У парку дуже багато подібних лавочок, нажаль Дніпропетровські парки цим похизуватися не можуть.

Весь Донецьк доречі був у синьо-жовтих кольорах. Було приємно це бачити. В центрі було чутно крики "героям слава". Була велика кількість машин і людей з національними прапорами. Що не кажіть, а Евро-це великий плюс для едності і розбулови нації.

Ну і нарешті о 22й годіні почалась гра. Видовище та почуття були вражаючі, ще ніколи не доводилося бувати на тікій велелюдній арені.

Тож після поїздки залишились позитивні враження. Донецьк гарне місто, яке можна відвідати ще.