Як я стала "екстремістом" і "бандерівцем"

А ще, в неділю всім нам, «радикалам», «екстремістам» та «націоналістам» дали чітко зрозуміти, що запитань колєсніковим-удодам ставити не можна. НІЯКИХ ВЗАГАЛІ!

 В неділю, коли їхала на віче, не могла позбавитися відчуття самотності, обурення, якоїсь безнадії – хотілося побачити очі інших небайдужих, висловити власну позицію та обурення, підтримати свій народ у його абсолютно вільному виборі!

 У парку Чкалова люду зібралося чимало! Промайнула надія: Дніпропетровськ не заплющує очі на те, що зараз відбувається в країні, та нарешті припинив вірити у байки про покращення, що лунають із місцевих каналів та шпальт газет. 

Мітинг почався спокійно: присутні вшанували хвилиною мовчання Сергія Нігояна, якого у цей час ховали у рідному селі, поділилися новинами з Києва, обговорили ситуацію та рушили проспектом Карла Маркса до облдержадміністрації на МИРНИЙ МІТИНГ.

На власні очі бачила, як дорогою до нас приєднувалося все більше людей, на власні вуха чула, як підтримували ходу проїжджаючі автівки. Здавалося, Дніпро і справді прокинувся!

  Близько 13 години ми підійшли до ОДА. Вже тоді на розі вулиць Сєрова та Комсомольської стояли міціянти, перекривши рух для автівок! А будівлю адміністрації - оточили навколо!

 Я впевнена, що БІЛЬШІСТЬ дніпропетровців була налаштована рішуче, але аж ніяк не агресивно! Як доказ цьому велика кількість літніх людей, гарно вбраних жінок, молодих дівчат, дітей та підлітків, які зовсім не були схожі на «групу екстремістів»!!! БІЛЬШІСТЬ просто прийшла на мирний протест, люди хотіли висловити своє незадоволення існуючим режимом, вимагати діалогу з владою! А що отримали натомість? Перцевий газ у пику, воду з брандспойтів, порцію кийка по нирках та гумові кульки на десерт? Та окрики: «Босота! Фашисти! Бандерівці!»  

 Так, дехто з присутніх дійсно порушив чинне законодавство: хтось – за покликом душі, не стримавши розчарування та ненависті до корупціонерів та бандитів, які сховалися від свого ж народу, хтось – бо не бачив іншого виходу, інші - просто так, за компанію!

Я аж ніяк не схвалюю те, що відбулося 26 січня біля ОДА, але і засуджувати хлопців, які у такий спосіб спробували висловити ШАЛЕНЕ ОБУРЕННЯ, не маю права! Хто був там, та бачив все на власні очі, а не з екрану телевізору, сидячи у тепленькій кімнатці, мене неодмінно зрозуміє!

 Адже навіть найадекватнішим неможливо було не перетворитися на «радикалів», якщо на твоїх очах на території ДЕРЖАВНОЇ установи у міліцянтів за спинами ховається криворізький криміналітет, донецькі зеки та дніпропетровська шантропа! Що було робити чоловікам, коли їх з одного боку оточує беркут, а з іншого – «тітушки», яких самі ж правохоронці випускали з клітки і давали команду: «Фас!»?

Як взагалі бути, коли замість відповідей ти отримуєш лише чергові запитання?

 Я не розумію, на скільки наївним чи дурним треба бути, щоб після цього досі вірити, що ВЛАДА, яка перетворює нормальних людей на «групу з 300 екстремістів», україномовну частину дніпропетровців оголошує «бендеровцями», а з відчайдушних «ультрас» робить скажених фанатів «Дніпра» та бойовиків, що приїхали з інших регіонів країни, здатна об’єднати країну?! Країну, про яку вона нічого не знає, народ якої ненавидить та вважає «бидлом»!!!

 Але не кривитиму душею: саме завдяки ЦІЙ владі я зрозуміла, що таке війна - війна без правил, «по понятиям».

 А ще, в неділю всім нам, «радикалам», «екстремістам» та «націоналістам» дали чітко зрозуміти, що запитань колєсніковим-удодам ставити не можна. НІЯКИХ ВЗАГАЛІ!  

Наступного дня мітинг на підтримку політики президента біля ще більш зміцненої сніговими барикадами та «тітушками» ОДА, став лише підтвердженням цьому. Адже ті, хто прийшли та півдня стояли на 15 градусному морозі, стискаючи  у руках прапори ПР, нічого не запитували і нічого не вимагали. Вони знають, як жити за правилами і вірять у рай на екрані.

Я, мабуть, дурна, бо вірю у себе і свій народ!