Азаров знайшов крайніх, аби не заплатити пенсії та зарплати

Майдан замість попередників

Як відомо, у нашого шановного прем’єра Азарова завжди є хтось винуватий у тому, що він не може нормально виконувати свої обов’язки.

Раніше цей невідомий саботажник був визначений чітко та недвозначно. Це знамениті попередники, які начебто правили до самого Миколи Яновича (котрий, проте, за останні 20 років встиг побувати ледь не на кожній головній державній посаді), та встигли так добряче плюнути йому в борщ, що той і до цього виправити нічого не може.

За останній, досить невеликий проміжок часу, попередники встигли побути винуватими у наступному:

- у кризі економіки та інших негативних економічних процесах на 3-му році правління самого Азарова в якості прем’єра;

- у підвищенні пенсійного віку (котрий підвищив саме уряд Азарова);

- у малих врожаях овочів;

І ще багато у чому. Зокрема, навіть у тому, що сам Микола Янович одержує завелику (на його ж думку) зарплатню, теж винуваті попередники. І навіть знамените мовне протистояння теж розпалили вони.

Проте, чим далі, тим все це виглядало смішніше, тому про цих загадкових шкідників-попередників згадували все рідше.

Але після того, як недолуга політика самого прем’єра вивела-таки тисячі людей на вулиці та майдани, Азаров знову відчув для себе шанс, аби знайти об’єкт для перекладання відповідальності. Тепер це – мітингувальники на майданах, які саме і будуть нести відповідальність за невиплати пенсіонерам, молодим мамам, дитячим будинкам сімейного типу і т.д.

Як перекласти все це на людську мову? Дуже просто. Азаров просто заявив, що уряд не збирається виплачувати нічого усім зазначеним вище категоріям громадян. І буде спокійно кивати у цьому випадку на протестувальників.

Так вирішується низка завдань.

1. Можна не платити гроші,яких, відверто кажучи, і так немає у бюджеті.

2. Прикриватися у цьому випадку можна іншими. Просто ідеальний варіант для урядовців, які звикли усе своє життя займатися лише пошуком крайніх та стрілочників.

3. Все невдоволення від подібної соціальної політики можна використати для досягнення власних політичних цілей. Показувати щоденно по телебаченню пенсіонерів, котрі будуть бідкатися, що немає за що купити хліба, адже “пенсію не заплатили, бо мітинги”. Формувати зондер-команди з пенсіонерів та кидати їх на мітингувальників. При чому, абсолютно безкоштовно, навіть економлячи кошти.

А на кого це все ще може бути розраховано? Хто ще слухає перший канал радіо та дивиться перший канал телебачення, розцінюючи їх в якості реальних джерел новин? Хто вірить у те, що виплата пенсій справді залежить від будинку Кабміну, чи заблокований він, чи – ні? Хто досить слабко уявляє собі державний механізм? Хто не знає, які функції виконують заблоковані установи (Кабмін та парламент), та, приміром, Державне казначейство? Хто може повірити у те, що Азаров, як Санта-Клаус у оточенні ельфів, особисто зносить гроші до будинку Кабміну, аби потім готівкою їх розвозити по поштовим відділенням? Звісно, на них все це розраховано.

І тут не можна не віддати належне Азарову-політтехнологу-практику. Так красиво заробляти собі політичний капітал на власних збитках та адміністративній неспроможності! Одразу видно номенклатурну школу.

Загалом, вплив майданів на фінанси можна було б обговорювати,якби до протестів у нас все було б чудово в економіці країни.

Але ні для кого не секрет, що вже за пару місяців до заворушень пенсійна система та фінансування зарплат бюджетників вже були у стані колапсу.

Зокрема, ще на початку листопада, коли ще ніхто і не думав ні про які протести через те, що не було предмету для протесту, пенсійний фонд одержав право від Кабміну брати кредити на поточну виплату пенсій, що символізувало повний розпад системи державних фінансів. Тоді уряд із останніх сил намагався бодай на деякий час заткнути пенсійну дірку. Тепер же можна спокійно не пручатися, а припинити виплату грошей, переорієнтовуючи соціальне невдоволення на інших.

Що ж до бюджетників, то їм і так не платять вчасно заплату у повному обсязі вже давно. Знову ж таки, задовго до майданів. Тепер є шанс каналізувати цей протестний потенціал у правильному напрямку, та кинути обікрадених режимом громадян бити громадян, режимом обдурених.

Тож немає нічого дивного, що влада абсолютно нічого не робить для пошуку компромісу та мирного врегулювання ситуації, що зараз існує в країні. Більше того, вона її постійно підживлює, посилює народне обурення. Розгонами мирних демонстрацій, погрозами мітингувальникам, провокаціями і т.д. А також повною відсутністю адекватної реакції та кадрових рішень, які могли б угамувати натовп.

Для влади це ж усе – манна небесна.

Стравлювати громадян, приховуючи провал власної політики та банкрутство держави. Приховувати за бійками та мітингами економічну неспроможність. Дати усім вилити невдоволення, почубитись та продовжити те, що робили і раніше. Те саме із погрозами громадянською війною та невиплатами пенсій. Щоб виборець знав, що у голодній, жебрацькій та холодній зимі винуваті…. Ні, вже не попередники, а “безвідповідальні політики”, студенти та “западенці”.