Репортаж із дурдому ім. П. Мельника

Або дещо про те, на що перетворилася українська держава

Справа П. Мельника, окрім цілої низки обставин, пов’язаних із політичним контекстом (про що я вже писав раніше), а також чергового факту на відображення загальної гнилості та неспроможності вітчизняної правоохоронної системи (в чому, звісно, ні для кого і так немає новини), викрила ще одну рису нинішнього стану української держави – демонстрації відвертої, нелогічної шизоїдної маячні в якості серйозної, офіційної позиції, яку демонструють у ЗМІ, оприлюднюють для громадськості і т.д.

Густим шаром Маячні проникнута кожна хвилина телевізійних репортажів, виступів офіційних осіб, оприлюднюваних версій і т.д. Настільки густим, що починаєш, прослуховуючи усе це, відчувати себе Алісою у світі Червових валетів, розмовляючи зайців та Чеширських котів.

Судіть самі.

Перші заяви про втечу П. Мельника вже були цікаві. Мовляв, Мельнику просто дістався несправний, недопрацьований браслет. От так, вперше застосували у Київській області – і він одразу несправний. Це ж треба, яка прикра випадковість! І хотіли ж видати першому фігурнату, новенький, справний браслет. А воно он як вийшло…

Ну, а членство П. Мельника у ПР, колишнє депутатство і приятелювання і М. Азаровим – тут абсолютно ні до чого. Це все – дивовижний, нездоланний та неймовірний збіг обставин…

До речі, сам факт втечі – це далеко не настільки непідтверджений факт.

Зокрема, на думку адвокатів опального ректора, він не втік, оскільки доказів цьому немає (очевидно, факт відсутності на місці призначеного для арешту таким доказом не є), а десь перебуває на лікуванні, оскільки він у настільки тяжкому стані. І взагалі, його могли викрасти, оскільки (!) ЗМІ опублікували його адресу проживання (!!) і сказали, що він дуже багатий (!!!).

Оце я розумію в людей фантазія. Які таланти в плані написання сценаріїв для Боллівуду пропадають намарне.

Уявляю собі цей фільм…

Банда злодіїв читає у газеті, що старий Раджа хворий, проте дуже багатий, а т ому беззахисний перед їх злочинними замислами. Вони негайно сідають на своїх бойових слонів, озброюються до зубів, позують перед камерами із страшними, жорстокими обличчями, і вирушають чинити свій злочин. Наступний кадр – помістя хворого Раджи Меліка, біля постелі якого перебуває уся його родина. Мелік співає пісню про те, як його зрадив старий друг – Шах Янук, якому він допоміг зайняти престол, а тепер наказав повертатися до свого замку та прикував залізним ланцюгом до стін. Тепер Мелік розбитий, ображений, його серце розбито. Він ридає, усі ридають, але одночасно танцюють. Тут приходять розбійники. Страшні, бородаті, озброєні базуками та на бойових слонах. Вони довго співають пісню про те, як вони пограбують Меліка, відберуть його добро, усіх вбють та зґвалтують. Бачачи це неподобство, Мелік набуває нових сил, розриває руками ланцюг, і голіруч кидається на злочинців. Спершу він одноосібно побив 30 чоловік, але далі вік і хвороби пересилили його. Злочинці сміються і знову співають. Співає Мелік, співає родина Меліка.. Всі співають, всі танцюють, слони підвивають. Далі злочинці грузять скарби і самого Меліка на слонів, і починають через джунглі повертатися на свою злодійсько-бандидтську базу, але у дорозі слон, який віз прикутого Меліка, поніс його через джунглі. Довго тривала ця втеча, поки Мелік не відірвався, і драматично не впав під ноги незнатного селянина. За час забігу через джунглі на слоні, він розірвав свій дорогий одяг, втратив свідомість і пам'ять, опинившись у лікарні, він більше не пам’ятає, хто він, а тому співає жалісну пісню…

Впевнений, далі було б ще цікавіше, але сценаристи-адвокати поки ще не написали другу серію.

Скажете, що вигадувати нісенітниці – це робота адвокатів? Мабуть, але і інша сторона у цьому від них не відстає.

Зокрема, варто ознайомитись із деякими версіями, що пояснювали факт втечі, які були оприлюднені представниками правоохоронних структур.

Зокрема, за їх версією, втеча ірпінського ректора відбулася завдяки допомозі якогось неназваного фокусника.

Загалом, на підставі подібних заяв можна з більшою або меншою долею імовірності встановити дозвілля вітчизняних правоохоронців: їсти гриби-галюциногени та дивитися фільм “Престиж”. Ну, там теж фокусники, страшне чаклунство, Нікола Тесла, що винаходить телепортатор… До речі, чому цю версію ще ніхто не озвучив? Що Мельник собі кудись телепортувався, а браслет телепортуватися не зміг? Ця б версія задовольнила всіх, оскільки: 1) абсолютно все пояснює; 2) не робить винуватим нікого з правоохоронців (винуватий лише іноземний громадянин – Н. Тесла, але й він вже давно помер); 3) містична та таємнича, а тому не потребує уточнення. Думаю, лише слабка обізнаність вітчизняних правоохоронців в історії фізики не дозволила до цього додуматись.

Звісно, на цьому цирк закінчитися не міг. Інакше це була б інша держава. Тому в МВС звертаються до громадян із проханням допомогти у пошуку П. Мельника. Цікаво, що вони очікують одержати у результаті такого звернення? Що десь у Ічні або Миргороді хтось побачить П. Мельника із накладною рудою бородою під час купівлі помідорів на ринку? І одразу буде кричати на весь базар: “тримайте Мельника”, а потім усім натовпом відведуть в місцевий “околоток”, де на злочинця чекатиме справедлива кара?

Або що група свідомих грибників, збираючи поживний харч у лісах Київщини, упізнає у волохатій істоті, що кинеться на них із метою поцупити харч, здичавілого ректора податкової академії. Скрутить та відведе його до органів влади?

Ну, і, звичайно, останній акт комедії – оголошення у міждержавний розшук. За вітчизняною традицією, цей етап означає, що ніхто нікого шукати не збирається, і всі знають, де хто знаходиться. Чим до більшої кількості міжнародних установ у нас звертаються, тим більший це показник того, що ніхто нікого шукати і не збирається, але треба показати, що шукають…

Отже, що маємо у сухому залишку?

Комусь із “великих людей” було потрібно затримати П. Мельника, потім стало потрібно його відпустити, але поки справу не закривати, тому розіграли виставу із втечею, хоча насправді йому просто порекомендували деякий час “не світитися”, поки серйозні люди з’ясовуватимуть між собою стосунки. Думаю, через невеликий часовий проміжок він знову винирне. Розповідатиме як його викрали і утримували в лісі, а потім він втік і кілька місяців бродив по болотах, харчуючись грибами. І, звісно, правоохоронна система йому повірить. Виявиться, що жодного хабара він не брав, а гроші йому до кишені залетіли самі, вітром їх занесло (є в нас така традиція тлумачення), але через усі ці нервові переживання він так тепер сильно хворіє, що не може очолювати академію податкової і з чистим серцем передає її молодому, перспективному науковцеві-податківцю з Донецька. Все, на цьому вистава завершиться.

Але для того, щоб її розіграти, в чергове виставили себе ідіотами українські правоохоронці і вся держава, оголосивши в міжнародний розшук – вивели цей ідіотизм на міждержавний рівень. Як побічний продукт – дискредитована ідея домашнього арешту, оскільки важко розраховувати на його ефективність в країні, де “у долі” усі – від міністрів, і до комп’ютерів, браслетів та службових собак.

Так, ну і ще всіх насмішили. У чергове.