Шість простих тез, чому влада каже неправду про асоціацію

Або загальна система брехні від українського уряду

Одразу після того, як президент Янукович успішно провалив саміт у Вільнюсі, не підписавши жодного документу, вітчизняні урядовці, політики з провладного табору та численні експерти кинулись повторювати в один голос, що “нічого не трапилось”, що “угоду підпишуть через невеликий час, коли все узгодять”, що “курс України на Європу лишається незмінним”.

Власне, зрозуміло, чому вони про це говорять. Відповідь – на майданах українських міст. Саме для людей, які виходять з протестами, і призначені ці історії, аби заспокоїти їх та вгамувати протест.

Звісно, кожен би і радий був би вірити цим історіям, що українська влада загалом та уряд зокрема справді міцно стоять на шляху євроінтеграції, але це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. І на підтвердження цього можна навести низку фактів.

1. Ініціатива української сторони щодо проведення подальших переговорів із ЄС у тристоронньому форматі за участі Росії. Росія жодного разу не приховувала те, що рішуче налаштована проти асоціації України з ЄС. Взагалі, проти будь-якого руху України у напрямку Європи. Росія діями довела те, що ніколи не зупиниться ні перед чим, аби тільки не допустити цього. І от тепер ми кличемо Росію брати участь у переговорах про асоціацію України з ЄС. Це все одно, як кликати лисів брати участь у перемовинах щодо долі курника. Заздалегідь ясно, чим завершаться ці переговори. Провалом, оскільки будь-яке рішення, яке передбачатиме асоціацію України з ЄС, буде заблоковане Росією. Це дозволить українській владі сказати у підсумку, що вони зробили все можливе, але переговори не відбулися. Ніхто у здоровому глузді не буде залучати до переговорів по запобіганню агресії самого агресора персонально. Тому тут або просто дивовижне блюзнірство, або тотальне невігластво.

2. Абсурдні вимоги української влади щодо компенсації у 160 млрд. євро. Цифра є абсурдно-завищена. Ясно, що це зроблено лише з тією метою, аби представники ЄС відхилили публічно ці вимоги, що дозволило б українській владі проголосити саме незговірливість ЄС причиною зупинки процесу. Якщо хтось хоче домовитись, він спокійно озвучує реальні цифри і обговорює їх за столами, а не перед камерами. Якщо хочеш щось зірвати, кидай виклики перед камерами.

3. Дисонанс заяв, що асоціацію відклали на деякий час, та тверджень про те, що причиною зупинки асоціації є необхідність переобладнання української промисловості. Скажіть, чи хтось вірить, що промисловість, яку не переобладнали за 20 років, переобладнають за півроку? Звісно, ні. Значить, той самий аргумент буде і під час саміту Україна-ЄС навесні? Що ми не готові?

4. Тим більше не зрозуміло, що збирається робити влада, якщо грошей на переобладнання їй ніхто не дасть? Їм треба 160 млрд. на кілька років? Грошей їм не дають, значить, і переобладнання не буде? Не буде переобладнання, значить, будуть ті ж розмови про неготовність? Значить, і асоціації не буде? Тобто, коло абсолютно замкнене? Треба гроші, щоб підписати асоціацію, аби переобладнати промисловість, аби бути готовими до асоціації? За таких вимог виходить, що Україна не буде готова до асоціації НІКОЛИ?

5. Якщо українська влада за асоціацію, то що їй заважає запропонувати програму дій, щодо її досягнення, календарний план досягнення необхідних стандартів та конкретні інвестиційні проекти, що дозволять наблизитись українській економіці до європейських стандартів. Чи, може, такого плану просто немає? А якщо немає, то як вони збираються цих самих стандартів досягати?

6. Зараз говорять про те, що вони будують Європу в України. Що заважало будувати ї останні 20 років? Де гарантії, що наступні 20 років її будуватимуть успішніше? Навіщо вигадувати велосипед, та будувати якусь іншу Європу, коли під боком є оригінал?

Відповідних міркувань можна наводити ще величезну кількість. Але висновок із них лише один: українська влада просто вчергове вішає локшину громадянам України на вуха. Проте, із досить сумнівним успіхом.

Протести в України, це, загалом, протести не тільки за ЄС. Це протести проти системи тотальної та недолугої брехні людей, що вважають власний народ за недалеких людей, котрих можна розважати казочками про ЄС, ведучи у нетрі тайги.