Панове журналісти, кого ви боїтеся?

Враження таке, що "темники" повернулися.

Вчора від імені «Нашої України» я зробила заяву, посил якої був однозначний – риторика очільника об’єднаної опозиції Анатолія Гриценка і риторика радника опозиції Віктора Медведчука - подібні аж до сорому.

Ця теза очевидна кожному, хто просто порівняє два тексти їхніх заяв на захист газових контрактів та їхнього підписанта – Юлії Тимошенко. Ця теза також очевидна кожному, хто знає про українську політику не лише з повідомлень у пресі. Навожу лінки на ці два коментарі.

http://glavred.info/archive/2012/07/13/211907-18.html - коментар Медведчука

http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/1/6971893/ - коментар Гриценка

Проте, українські ЗМІ чомусь вирішили викреслити прізвище Медведчука з моєї заяви та зробили примітивну новину, на кшталт: «У Ющенка обурилися закидами Гриценка». Моніторинг містить 11 подібних посилань.

Мені було смішно спостерігати, як редактори виймали усі згадки про Медведчука із заяви. Враження таке, що у нас знову запровадили «темники», і преса знову боїться вголос називати заборонене ім’я:  Медведчук. Натоміть, штампує однакові новини із вихолощеним змістом.

Я нікого не засуджую. Більше того, я можу зрозуміти усі життєві обставини: хтось судиться з Медведчуком, хтось дружить з Гриценком. Але, давайте, не будемо тоді публічно апелювати до «стандартів професії», «об”єктивності» та «збалансованості». Давайте, тоді визнаємо, що наша журналістика - коньюктурна. Це, хоча б, буде ЧЕСНО...

Чому, наприклад, на «Українській правді» текст Анатолія Гриценка висить топом протягом двох днів, а заяву «Нашої України» у відповідь, персоніфіковану через мене, видання взагалі ігнорує? Так, у нас проблеми із свободою слова. Журналісти публічно виголошують про це на Всесвітньому газетному конгресі. Така позиція викликає у мене повагу.  Але у вас, панове журналісти, очевидно, є і проблеми з об’єктивністю. Для того, щоб їх вирішити, увага світової спільноти непотрібна. Бо цю відповідь треба шукати у собі.

 Хочу нагадати. За часів Президента Ющенка журналісти мали стільки свободи, що часом розтринькували її на пошук міфічної чупакабри у Президентській резиденції «Синьогора» на Івано-Франківщині. Журналісти витрачали масу зусиль і часу, щоб публічно з»ясувати подальшу долю котика, якого самі ж подарували Президенту Ющенку. Бо робити такі речі було не страшно, максимум неприємностей – посваритися з прес-секретарем. Здавалося, це свято демократії ніколи не закінчиться. Тепер, коли ЗМІ поставлені на межу виживання, коли медійники власноруч підпиляли гілку, на якій сиділи, коли самі скомпроментували себе ненажерливістю до розкручування псевдо-сенсацій - їх справді легко поставити в якісь політичні рамки. І, навіть, побажання Президента Януковича про заангажованість – тепер зайві. 

 Наводжу текст заяви із сайту «Нашої Україна» ще раз:

 http://www.razom.org.ua/news/14725/

Лідери об’єднаної опозиції захищають Тимошенко аргументами Віктора Медведчука – Ірина Ванникова

Так звані нові обличчя об’єднаної опозиції захищають своїх політичних патронів, відмовляючись від своїх попередніх висловлювань про небезпечність приходу очільників БЮТу до влади. Про це заявила речник Президента України (2005-2010рр) Віктора Ющенка, Ірина Ванникова.

Вона нагадала, як 2010 року Анатолій Гриценко, який довго торгувався перед тим, як приєднатися до Об’єднаної опозиції, вважав Тимошенко та Януковича «хижаками за натурою». Гриценко заявляв, що він особисто не може підтримати жодного з них, оскільки жоден з них не виконуватиме власних популістських обіцянок та не змінить ситуації в країні на краще.

 Тепер міністр оборони за квотою Президента Віктора Ющенка у характерних драматичних висловлюваннях пропонує покласти саме на Ющенка відповідальність за газові контракти 2009 року, підписані Юлією Тимошенко. При цьому Анатолій Гриценко використовує аргументи Віктора Медведчука. Захищаючи правомірність укладених Тимошенко проросійських контрактів, екс-міністр оборони говорить про третього Президента як про руйнівника начебто вигідної ціни на російський газ.

Об’єднана опозиція відкрила свої двері для політиків позавчорашнього та вчорашнього днів, позиція та партійна ідентифікація яких визначається рейтингами, а не політичними цінностями чи програмами. За минулі 4 роки незмінним для так званої опозиції залишається лише орієнтир на інтереси Кремля, в тому числі донесені через давнього політичного консультанта лідера БЮТу, особисто наближеного до кремлівського керівництва Віктора Медведчука. Варто пам’ятати, що серед українських політиків лише Віктор Ющенко – єдиний непідконтрольний Кремлю.