Чому мавпа - найкращий депутат

10 причин

Оскільки українські народні депутати (у своїй більшості) все одно не ходять на засідання, не пишуть законів, не виступають зі зверненнями, а  лише натискають на кнопки відповідно до вказівок свого “ватажка”, то їх з успіхом могла би замінити група мавп.

1.       Відомо, що мавпи значно вправніші за людей. Тим більше, немолодих та неспортивних чоловіків. Видресирувана мавпа могла б з легкістю рухатись між рядами, оперативно натискати на кнопки, перестрибувати з одного місця для голосування на інше, замінюючи кількох “кнопкодавів”. При цьому, загальна продуктивність праці виросла б у рази. Суспільству б не довелося годувати не кількох депутатів-дармоїдів, а одну працьовиту мавпочку.

2.       Загалом, мавпа значно дешевша для бюджету через низькі потреби. Замість окремого житла – невеликий вольєр. Замість зарплати та інших видатків – харчування із доступних продуктів. Одягу не потрібно. Дорогих електронних “іграшок” або годинників – тим більше.

3.       Оскільки мавпі нічого не потрібно, окрім бананів та іншої їжі, це автоматично знімає проблему корупції та лобіювання тих або інших законів.

4.       Максимум на що спроможна розлючена мавпа – покусати або кинутись лайном. Немає жодної загрози, що мавпа дістане пістолет або рушницю, та розпочне стрілянину в громадському місці, прикриваючись депутатською недоторканістю, зіб’є когось на пішохідному переході, перебуваючи за кермом у нетверезому стані.

5.       Мавпа не буде відбирати бізнес у підприємців або землю у селян. Вона просто не знає, що з ними робити.

6.       Мавпам байдуже як переміщатися. Їм не потрібні чартери, окремі vip-вагони поїздів, дорогі іномарки. Достатньо кількох кліток, яких можна легко розмістити у фургоні.

7.       Мавпи не розмовляють людською мовою. Максимум чого вдалося досгнути окремим науковцям – навчити їх мові жестів. Таким чином, спілкування мавп у парламенті остаточно зняло б мовну проблему в українському суспільстві.

8.       Оскільки мавпі нічого не потрібно, її неможливо перекупити. Крім того, у мавп розвинене почуття відданості власній зграї, що автоматично знімає проблему “купівлі” депутатів, переходу з однієї фракції до іншої, “тушок” і т.д.

9.       Бійки у виконанні мавп виглядали б значно видовищнішими ніж похмуре та невиразне “вовтузення” нинішніх нардепів. До речі, українська держава могла б ще і заробити, продавши права на трансляцію мавп’ячих боїв каналу Animal planet.

10.   Обрання керівництва у мавп’ячій Верховній Раді буде здійснюватися без найменшого натяку на якісь політичні торги, а виключно за об’єктивними критеріями: розмір, щелепи, сила, витривалість, забарвлення сідниць і т.д., що одразу зніме усі проблеми щодо можливого переобрання голови або його заступників. Будь-хто, бажаючий змінити “вожака”, просто повинен його перемогти.

Звісно, удосконалити український парламентаризм можна не лише за допомогою мавп.

Враховуючи те, як там все організовано, функції Верховної Ради могла б з успіхом виконувати комп’ютерна гра, або автоматичні, роботизовані системи.

Все одно те, що існує у нас – це не парламент, а пародія на нього.

Орган, на засідання якого ніхто не ходить, який “штампує” закони відповідно до вказівок з боку виконавчої влади, члени якого не виконують своїх функції, пов’язаних з фінансовим контролем та законодавчим процесом, обираються за закритими списками (принципом “кота у мішку”), не спілкуються з громадою, яка їх обрала, поводять себе як феодальні князьки, але при цьому постійно змінюють свою політичну приналежність, називатися парламентом не може.

Може, краще вже назвати речі своїми іменами, та набрати у депутати за конкурсом дресированих шимпанзе? Не знаю, чи було б з них більше користі, але, мабуть, було б менше шкоди.