Майдан у Межигір’ї: Вбити «маленького українця»! У собі

Його можна блокувати не лише з парадного під’їзду, але й з іншого, господарського. І навіть вздовж водосховища на Дніпрі берегом можна пройти. І навіть колись можна буде блокувати з води. Буде час, коли усі човни, катери, яхти, плоти, байдарки і каяки стануть на рейді навпроти дебаркадера Януковича і заставлять його думати не про гасання кортежем, а про щілину для втечі. 

Пара сотень найбільш затятих майданівців городами і ярами 29го пройшли до шестиметрової загорожі гаранта попри нібито суцільні блокпости Беркуту та Внутрішніх військ. Дехто ввечері навіть заспівав поряд з загорожею і Дзвінковою криницею державний Гімн. А я, поки ми дарували Януковичу дитячого горщика через беркутівців, думав, що роблять синьо-жовті смужки на "бобиках" спецпризначенців? 

Що дракона можна перемагати ми довели не лише кількасоттисячними маніфестаціями, але й силовим протистоянням в ніч на 11 грудня. Тепер не дочікуючись їхніх нових атак ми самі прийшли заглянути у зуби дракону і розповісти усім, що ті зуби – гнилі і щербаті. 

Майдан як більш як місячний протест показав суб’єктність народу. Народ вже не якесь розмите та абстрактне поняття. Люди та ініціативи мають імена і здатні спільно діяти. 

Народ вже не хоче заглядати комусь у рота чи навіть в очі. Люди знають, чого хочуть, і вміють цього вимагати. Правда, ще не усі і не до кінця. Інакше уся ця совкова тягомотина з утворенням напівпартії «Не-зрадь-Майдан-2» була б неможлива. Інакше було б неможливо реєстровій опозиції висмикувати найактивніших і кооптувати їх до заскорузлих олігархічно-політичних структур. Було б неможливо офіційним лідерам Майдану з перших днів гальмувати його активність і зараз потроху «зливати». Були б неможливі пафосні виступи політиків про ніщо. Офіційна опозиція всю дорогу не переставала мислити народний протест у категоріях політичних виборів і постійно - починаючи від упертості з маханням партпрапорами, завершуючи гасінням низової протестної активності, яка загрожувала перевернути Систему. 

Люди і низові громадські ініціативи розпросталися, побачили одне одного і почали об’єднуватися. Це – поки що найбільше досягнення Майдану. 

Нової якості Україна, європейського стандарту живе суспільство можливе лиш якщо вдасться остаточно вичавити з себе (!) «маленьких українців». Тоді будуть зміни у цінностях і неписаних правилах, які й визначають зміст життя людських спільнот. Автопробіг до Межигір’я і мітинг майданівців там за кількасот метрів від резиденції Януковича – це розвінчування міфу про грізного і всесильного володаря. Ми залишили свої мітки прямо на території приватності цього звіра. Або звірка. 

 Янукович стає вульгарним у властивому розумінні – тобто звичайним, буденним. Хтось написав про дефлорацію, хтось про десакралізацію. Але суть та сама: Вітя, ми сміємося з тебе, і взагалі – не напрягай! 

Ну і в тому ж дусі ми з автопробігівцями примандрували до Януковича зі своїм, народним, унітазом. Колега не пошкодувала пів ночі, щоб намалювати унітаз із народним зойком: «Вітя, змийся!». А перед самим блокпостом у розвиток теми памперсів та унітазу придбали дитячий горщик для головного резидента. Маленький такий, ніжно голубого кольору. Трін, як би сказав Азіров! 

У мене вдома є ще парочка таких дитячих. Кажуть, беркутівський офіцер після того, як ми залишили цей нОцник для Януковича, спересердя добряче його футбольнув. Ага, хлопці, халяви не буде.

Що особливо сподобалося - ставлення місцевих мешканців. Люди на вулиці Межигірській у селі Нові Петрівці, де розміщується резиденція, самі підходили, ставали у нашу колону. Пояснювали, як краще куди пройти. Нарікали на незручності, пов'язані з сусідством гаранта і з запровадженням е селі комендантської години після 22:00. Щоб пройти по кількох вулицях потрібно документи, які засвідчують особу, і пояснення - чого йдеш. Цим людям неподобства влади набрили чи не більше. ніж нам. Так що маючи підтримку місцевого населення можна вести будь-яку боротьбу, у тому числі - партизанську. 

 Величне відчуття було від потуги пів тисячі автомоблілів на перехресті, з якого йде дорога до парадних воріт Межигір'я. Піша хода Особливе піднесення - піша хода по цьому кілометру разом з тисячами людей, які не боялися, не чекали на дивані, не виливали емоції у віртуал, а йшли заявити свої права під носом у резидента. Мітинг загалу майданівців біля блокпоста перед парадним під'їздом до Межигір'я. Автор фото: Роман Михайлюк Цього року протест розсерджених городян став революцією розлютованих громадян. І не дай Боже, щоб політики усіх мастей своїми діями або бездіяльністю вимусили народну енергію до зовсім неконтрольованих дій! Все більше ознак того, що наступний масовий протест буде не лише проти влади, але проти цілого політичного класу.

ВІДЕО Олега Хаврука - місцеві жителі про те, як режим Януковича заважає їм жити. 

 Бажаю усім і нашій країні у Новому 2014 році впевненості у своєму праві на гідність, відваги відстоювати це право! І - здобути свої права з мінімальними втратами! Щастя, здоров'я! Smile Більше штрихів про попередні підсумки Майдану станом на 19 грудня, які й нині актуальні - нижче. 

 * * * * * 

 Деякі штрихи до попередніх підсумків Майдану-2013. 

- Майдан вже відбувся, хай яка далі його доля. Сподіваюся, що у тих, хто приймає рішення, вистачить мудрості. У любові треба або йти на піку почуттів, або одружуватися. Не змогли одружитися (взяти владу) – зумійте красиво завершити справу! 

- Майдан показав, що українці можуть не тільки мовчати або програвати, але й робити яскраві сюрпризи на весь світ. Те, у який спосіб зібрався Майдан, свідчить, що в народі є не лише глузманівський “фермент свободи”, але й твердий хребет. 

- Майдан зібрався за народною ініціативою. Політики, у своїх кращих традиціях, намагалися маніпулювати людьми та паразитувати на їхній праці. За даними соцопитування Демініціатив, лише близько 3% мітингувальників прибули на Майданну Січ партійними каналами. 

- Майдан довів спроможність суспільства фінансувати діяльність для пробивання політичних дітей. За різними даними, щодня у копілку Майдану люди жертвували 100-400 тисяч гривень, а станом на минулий тиждень люди зібрали для Майдану 3 млн. грн. Дуже хороший результат. Зусилля тих, хто власним прикладом просував ідею доброчинності, вже не марні! 

- Раніше політики говорили, що без масованого фінансування нічого не вийде – мовляв, один день Майдану коштував у 2004 10 млн грн. Може, бюджети при Помаранчевій революції були роздуті? А може, не обов’язково увесь Київ одягати у помаранчеві плащі і обвішувати дерева стрічками? Хоча синьо-жовтої самодіяльності на вулицях КИєва хотілося б більше. 

- Слухайте, а може нам навіть не потрібна дорога сцена і лазерне шоу на весь Хрещатик? Чим менше шоу, тим більша концентрація. Акція має бути стрімкою і тон має задаватися нами. Нема чого вистоювати у Києві місяцями. Приклади затяжного стояння акції УБК і виродження табору за Юлю навпроти ЦУМу це підтверджують.

- Майдан не став розвитком помаранчевого ідеологічного протистояння. Майдан-2013 – це не війна помаранчевих з голубими! І не треба зайвий раз виймати помаранчевий плащ та актуалізувати минуле протистояння. Брехня і хабарництво всюди однакові! - Розколоти територіально країну не вдалося, хоча чи не вперше в історії про це так відверто говорили. У Севастополі пробували гукнути Путіна з військами щоб щось там захистити. У Луганську пробували закликати Януковича ввести надзвичайний стан. Але до шабашу а ля Сєверодонецьк не дійшло. Тут добре, що і на заході країни місцеві ради не поспішали приймати гарячкові рішення. 

- Як і при формуванні централізованих держав ранньої нової історії, цементуючою силою у нас виступила буржуазія. У наших великих буржуа власність не тільки у Донецьку, але й у Трускавці, не тільки у Дніпропетровську, але й на Волині та Прикарпатті. Їм потрібен єдиний ринок. Янукович не отримав підтримки навіть у рідних радах Донецька та області. 

- Супермасові заходи як перші три віча у Києві за участю 150-300 тисяч чоловік – видовищний елемент боротьби, але, певне, не обов’язковий. Неможливо координувати рух та активність такої маси народу. У натовпі багато людей з дітьми, багато хто просто вийшов подивитися, прогулятися. Певне, далі важливіше буде не кількістю брати, а чіткою мотивацією та підготовкою. 

- Ані закони менеджменту, ані закони війни не передбачають колегіального керівництва у походних умовах. Це – одна з причин, яка від початку прирекла акцію. Безлідерні протести рідко завершуються перемогою. Лідер має бути один, і славити безлідерність зайве не треба. У Стародавньому Римі запобіжником проти того, щоб військовий командир-диктатор узурпував цивільну владу була заборона йому переходити Рубікон з військами. В наших умовах для запобіганням розпалюванню інтриг у славному терраріумі опозиції слід умовами виставити відсутність проголошених президентських амбіцій на вибори-2015, посад керівника партії/фракції. 

- Другою і головною причиною, чому цей протест під проводом трійці опозиції не міг стати успішним, є навіть не особисті недоліки поводирів. Головною причиною є залежність їхня і їхніх політичних проектів від фінансування олігархів. Цей зв’язок за визначенням робить будь-які радикальні зміни у країні неможливим,а що вже говорити про революцію. Олігархи, у свою чергу, розкладають яйця і по владних, і по опозиційних корзинах. Тут не сильно рипнешся, навіть якби захотів. Треба пояснювати людям, що наша політика штучно зроблена занадто дорогою, щоб легкі/дурні гроші легко нею і людьми маніпулювали. Геть політирекламу з медіа, особливо – найбільш маніпулятивну і беззмістовну рекламу – з зовнішніх носіїв. 

- Нещодавно один з чільних діячів Помаранчевої революції та урядів поділився, що іноземні радники давали настанову після перемоги 2004 не косметично підрихтовувати Систему, а радикально зруйнувати її. Мені, відносно мирній людині, це дивно чути. Але факт: найкраще, що ми, небайдужі та актвині громадяни, можемо зробити – це геть зруйнувати існуючий політикум, увесь політичний клас з рідною опозицією включно! З цього дива не буде пива. 

- Активізувалися розмови про широкий громадський рух. Так, він у якійсь дуже аморфній формі можливий. Але для цього очиститися і перемолотися повинно все! Партійці, які бачать навколо недоліки партій, прихильники партій – убийте у собі ідолопоклонника! Годі плескати у долоні, як ніби найважливішою місією політика є торгувати фейсом в телевізорі і зачитувати перед мікрофонами позаторішні месиджі зі штабних шпаргалок. Громадський рух не повинен бігти вздовж лімузина з опозиційними лідерами в розвалочку. Тим більше ГО не повинні стати реєстровим комсомолом реєстрової опозиції. 

- Важливо, що у котлі Майдану проти Януковича побачили одне одного, познайомилися люди різних переконань. Я, наприклад, ідеологічно не бачу варіантів зближення з ВО “Свобода”. Але на правильну акцію готовий ставати до однієї лави. - Істерії про те, що кожен, хто критикує “наших”, про якісьь велемудрі “технології влади”, спрямовані на розколи в опозиції, повинні припинитися. Кому рідна країна болить, він завжди матиме щось сказати критичне. І тут треба бути обережними щоб відчуття солідарності не перетворювалося на стадність. 

- І ще одне. Протестний рух сильно радикалізувався. На початку просто засвітилися радикальні елементи, які раніше перебували у тіні та на маргінесі. Але радикалізація продовжилася у процесі розвитку протесту проти Януковича. Внаслідок беззубості опозиційних вантажків. І внаслідок загострення загроз, основною з яких стала зовнішня загроза від Росії. Радикалізації не треба боятися. Її треба структурувати і спрямовувати – хоча б для того, щоб нею не скористалися маргінали та демагоги. Ну і радикалізація нам пригодиться. Ясно, що боротьба наступна буде ще більш жорсткою, чоловічою і з нашого боку наступальною. 

- І найважливіше. Ми перемогли! Ми створили прецедент успішного силового протистояння з переважаючими силами влади. Раніше Янукович мав комплекс на рахунок того, що його обдурили у 2004 році. А тепер ще буде боятис тупо програти у боротьбі, як це сталося при обороні Майдану на вул. Інститутській 11 грудня. 

У нас все краще попереду! Слава Україні!