Хто вони, звідки, куди ідуть

Якої національності Янукович, Лукашенко, Путін і його Мєдвєдєв? Не слухайте антисемітів – радянської! І їхні чиновники, і їхні міліціонери, і їхні виборці – всі радянські люди. У них з нами – національне гноблення, а у нас з ними – національно-визвольний

Якої національності Янукович, Лукашенко, Путін і його Мєдвєдєв? Не слухайте антисемітів – радянської! І їхні чиновники, і їхні міліціонери, і їхні виборці – всі радянські люди. У них з нами – національне гноблення, а у нас з ними – національно-визвольний рух.

Комуністичному експерименту "новая общность "совєтскій народ", передувала монархічна спроба сконструювати "дрєвнюю общинность" велико-русский народ".

Довгий час московські "прикази" і петербурзькі департаменти обходилися без народа, вистачало мужиків.

Катерина ІІ, яка пописувала під літературним псевдонімом Феліція, цариця Кіргізская і кайсацкія орди, можливо, перша відчула незручність виступати в європейській симфонії царицею орд. Їй та її наступникам хотілося володіти яким-небудь стародавнім народом, не гіршим за польській. І такий народ було створено методом літературної містифікації, яка саме тоді ставала модною, щоб абсолютно запанувати у ХІХ ст.

Росіян вигадували справді талановиті люди, яким не достатньо було прислужувати в "лічних канцеляріях", "третіх отдєлєніях", "присутствіях" і "управлєніях", їм хотілося служити трансцендентній сутності, яка тьмяно виблискувала за всім цим жахом. Згідно тренду ХІХ ст. такою трансцендентністю мав бути не рід чінгізідів, не "небесна гармонія" династії Цинь, не нічні ягуари Кецалькоатля, але ізначальний народ–богоносець.

І він був викликаний до життя заклинаннями славянофілів, намальований Васнєцовим, Білібіним і Сєровим, йому організували "народну творчість" - всі ці балалайки, самовари, матрьошкі (за прикладом британців, які саме тоді впроваджували індійські етнічні промисли, сандаловими скриньками і табуретками ми завалені й досі).

Йому вигадали минуле і написали саундтрек. Здібностей цих композиторів вистачило ще й на циганський романс, в який, щоправда, вони вклали більше натхнення.

Найбільш вдалою виявилася побудова мовного стандарту (адже, тривало золоте століття філології), хоча так і не вдалося досягти природної грації, скажімо, романських мов: видно, що словесна форма творилася за принципом тогочасного німецького мовознавства. У слові про-из-но-ше-ние всього лише на один склад менше, аніж у слові из-на-си-ло-ва-ние.

Знімемо капелюха перед Пушкіним і Жуковським адже від початку в їхньому розпорядженні не було такого багатого матеріалу, як в Шампольона.

Прикро те, що в ім'я вигаданої Росії була замовчана, проігнорована, або осміяна справжня Русь (все те, що західніше за Смоленськ), з її живими соковитими діалектами, з її справжньою бурхливою історією, з її дивовижними піснями. ЇЇ героїв не доводилося вигадувати: Федір Острозький був реальним історичним персонажем, на відміну від Ослябі з Пересвітом. Вітовту не потрібно було приписувати перемог, у нього були справжні, на відміну від Дмітрія Донського.

"Совєтський чєлловєк" взяв багато від руского мужика, головне він набув плоті і крові (море крові) і обзавівся власними досягненнями (у складі дивізій МГБ).

Льву Толстому, в ім'я створеного також і ним міфу, доводилося самому роззуватися і зображувати ідеального пейзанина. Натомість радянська людина вижила на Біломорканалі, на Букрінському плацдармі, в черзі за пєльмєнями і не заснула на Партзборах – це реальна людина.

Офіцерам Російської армії ХІХ ст. остаточно стати росіянами заважав не тільки мовний бар`єр, але й часто неусвідомлене почуття сорому за всі ті прикрості які вони спричинили Наполеону так його паладінам, які ніби вийшли з легенд "круглого столу". 1812 рік так і не став інтегральним Культом.

Натомість, Гітлер поступався в шляхетності Бонапарту, окрім того на середину ХХст. почуття сорому вже не існувало в природі, саме тому культ обелісків і вічних пекельних вогнів зміг стати осереддям самоусвідомлення радянської людини.

Хоч як би не опиралися креаціоністи, еволюція таки існує, хоча йде у зворотньому напрямку, не туди куди вказують неодарвіністи: від видів з вищою організацією до простіших. Простіші краще виживають. Тому мавпа походить від людини і так далі аж до бактерій, які примудряються існувати навіть в гарячих сірчаних джерелах.

Радянська людина простіша, тому краще виживає, ніж скажімо, українська. Щоб бути радянською людиною потрібно просто не опиратися. Натомість для того щоб залишитися собою, Русі повсякчас необхідно було здійснювати надзусилля: під Грюнвальдом, під Жовтими Водами, під Базаром, і при Могильові. Русь потребує пошуку і розкопування замулених джерел, але щоб лишитися радянською людині достатньо побільше дивитися телевізор.

Радянська людина – Франкенштейн. Щоб його витворити знадобилися неабиякі зусилля, проте далі він існує за інерцією. Він нас ненавидить. Примиритися з ним неможливо. Всі наші вартості, кістки наших предків були розтерті в порох, щоб додати в алхімічну колбу де його вирощували.

Як писав поет:

" Це Франкенштейн, а заразом ДракУла,
Створіння й майстер, зло і породіННя зла!
Не допоможе з ним ані правнА регУла,
Ні сльози жАлобні, ні рОзумні слова.
З ним тільки меч, й одразу – межі очі,
Щоби не встиг роззявити іклА
Оце і все – заграва серед ночі.
Нарешті світло де була Москва."



Для www.tsn.ua