Європа

Європа марить нас в осінньому тумані...

Європа, вічно крадена биком,
Ти – піфія дотепна і брехлива,
Прекрасна дама чи Пречиста Діва,
Актриса за кулісою і маркітантка за полком,

Курсистка в конспірації, сестра в шпиталі,
Вдовиця інсургентів та князів
Забутих в прагненні позбутись сліз і слів,
Могил минулого, надій надалі.

Як мати видивляється в печалі,
Змочивши ноги в океані снів,
На синім обрії загублених синів -
Європа марить нас в осінньому тумані.

І все ще як колись кудись пливуть
Барочні хмари повз готичні скелі.
Олія – для низин, для сутінок – пастелі,
Сонет – для суму, на ніч – казка, пісня – в путь.

А ти не алчеш в дикості-пітьмі
Її руїн, полотен і сюжетів?
Її фортець, соборів і портретів?
Її принижень, слави і краси?

Вкради, вкради, вкради, вкради її!