Жінки Януковича

Завжди, коли бачу Януковича, чомусь згадую Наполеона,

 хоча Янукович значно більший. Узурпатор, як для людини народженої у ХVIII ст., не був аж надто визначним ловеласом, але книжка «Наполеон та його жінки» розійшлася незрівнянно більшими тиражами, аніж «Наполеон та його батальйони». Хоча, поза сумнівом, теорія зосередженого вогню артилерії корисніша читачеві, аніж способи коїтусу з австрійською ерцгерцогинею. Зрештою, тоді шлях до сердець принцес прокладала артилерія, нині – бухгалтерія, але що нам до них?

Книжка «Жінки Януковича» не матиме успіху. Й не тільки тому, що там завідомо не буде принцес, але тому, що політика – теж секс, і більш цікавий, бо більш перверсійний: отже «Янукович і виборці» - нам буде цікавіше читати, як трахають нас, аніж інших жінок. Війна – культурний феномен, політика – біологічний. Саме тому політику так легко трактувати за Фрейдом, але щоб осягнути війну, Фрейду довелося зґвалтувати власну теорію (притягти за вуха додаткову інтенцію).

Мені можуть заперечити прикладом МВФ. Голову організації, призначеної для зґвалтування цілих країн нині притягують до суду, притягають до преси, до нашої уваги за спробу зґвалтування якоїсь покоївки. Нам легше уявити себе покоївкою, ніж країною. По-справжньому нас хвилює лише те, що відбувається в нашому масштабі. Тому президенту, який вкрав Конституцію, не можуть пробачити кілька шапок, чи кілька гектарів Межигір‘я.

Проте, низведення проблеми до власного масштабу не тільки найчастіше пов‘язане з гріхом, але й саме грішить. Подібно до того, як грішить перенесення феноменів однієї культури в іншу.

Як каже Уілсон, а йому розповів Уільям Слимен, а тому повідомив один з полонених тугів, коли на питання, чому будучи мусульманами туги поклоняються індуській Калі, відповів, що Калі – це Фатіма, вбита дочка пророка.

Треба завжди зважати й на власну нездатність достеменного сприйняття чужих культурних феноменів: коли європеєць привозить зі сходу фігурку Будди, насправді він ставить на камінну полицю товстенького лисого Христа.

Незабаром кожний український інтернет-юзер (по мірі розгортання скандалу) знатиме напам‘ять ім‘я покоївки і назву Нью-Йоркського готелю, в якому веселився голий МВФ, проте не знатиме суми та умови позик МВФ для України.

Ми знаємо «Межигір‘я», але й гадки не маємо, чи залишилося хоч дещо від нашої країни.

Ми впадаємо у гріх редукції (спрощення), коли намагаємося зрозуміти владу. Але також спрощує влада, коли уявляє нас.

Те, чого донецькі хлопці на київських пагорбах не можуть вкрасти, вони прагнуть заарештувати. Для них найлегший спосіб подолання відчуження – через порушення кримінальної справи. Якщо нам щось незрозуміло, гадають вони, хай це зрозуміє прокурор.

Вони заарештовують українців не тому, що бояться, а тому що не розуміють. Зрозуміють, коли злякаються.

Поки що Янукович злякався росіян. І зрозумів їх. Тому питання про митний союз відкладено, у Дерипаски забрали Запорізький алюміній, патріарху Кирилу делікатно демонструють, що не треба сюди занадто вчащати, а закон за радянські знамена підписано з запізненням і лише після двох знамень: віднайдення чергового масового поховання жертв радянських визволителів (цей маленький подвиг ясно натякав на необхідність увічнення великого) і невдалого кінця світу (це засвідчило, що Бога не варто боятися аж занадто).

Янукович раптом помітив, що багато хто з уряду, губернаторів, депутатів-регіоналів на Путіна зважає більше, аніж на нього.

Можливо, незабаром він усвідомить, що коштів, витрачених на «Євро 2012» вистачило б на подолання енергозалежності України, на переорієнтування більшості електростанцій на вугілля й торф, тощо.

Бо дурень платить двічі: і за російський газ, і за футбол.

Втім, мова ж не за Наполеона.

Днями приятель з Росії отримував вид на проживання (чи як там воно називається) в Україні. Чиновник застеріг його, що він не матиме права голосувати. Я й в ерефiї ніколи не ходив на вибори – каже приятель. У нас тут зовсім інше – відповідає чиновник – вам сподобається.