Незрозумілий, на перший погляд, законодавчий акт дає корисне уявлення, наскільки складні завдання стоять перед системою державного управління України, і є гарним показником для визначення того, чи покращується українська система управління.
У 2010 році уряд України погодився прийняти закон про державні закупівлі у відповідності до стандартів ЄС. Державна закупівля означає закупівлю товарів та послуг офіційними органами держави. Це може звучати незрозуміло, але такі закупівлі передбачають значні кошти: у ЄС вартість державних закупівель складає близько 2 трильйонів євро (сотні мільярдів) на рік. Через це, гарний закон про державні закупівлі є життєво важливим для будь-якої країни. Цей закон допомагає боротися з корупцією, оскільки можновладцям стає важче передавати коштовні контракти друзям та родичам без проведення належного конкурсу, щоб знайти найкращу ціну та якість. В результаті виграють всі – окрім корупціонерів при владі.
Проблема полягає у тому, що після року спроб український закон про державні закупівлі ще досі не узгоджено. Проект закону, що відповідає стандартам ЄС, розроблявся кілька разів, але перед його затвердженням тим, хто зацікавлений у менш ефективному законі про державні закупівлі, вдавалося змінити законопроект, щоб послабити його відповідні положення. Це траплялося декілька разів. Наразі ситуація виглядає наступним чином: у відповідь на звернення ЄС і Світового Банку про те, що остання редакція законопроекту не відповідає стандартам ЄС, Президент Янукович - що корисно для прийняття жорсткішого закону про державні закупівлі – наклав вето на цей законопроект та доручив Верховній Раді привести його у відповідність до стандартів ЄС.
Той факт, що прийняття закону про державні закупівлі вимагає так багато часу, демонструє, наскільки важко українській владі узгоджувати інтереси конкуруючих політичних груп Хоча деякі представники влади розуміють переваги для України від прийняття закону про державні закупівлі у відповідності до стандартів ЄС, вони поки що не змогли цього зробити і переважити тих, хто виграє від існуючої системи. Тому я із цікавістю спостерігатиму, що відбуватиметься надалі. Якщо нова версія закону, яка відповідатиме стандартам ЄС, буде ухвалена Верховною Радою, підписана Президентом і закон набере чинності , це буде гарним знаком, що українська система управління покращується. Якщо ж цей процес буде і надалі затягуватися, або якщо буде прийнято закон, який не відповідатиме стандартам ЄС, це означатиме протилежне.