Що сказав Гаврилишин

Це дійсно подиву гідне: простий хлопець з периферії Австро-Угорської імперії, а згодом - Польщі, вибився в люди, став класним фахівцем і громадянином світу. В Україні, на своїй батьківщині відкрив у 1990му МІМ - перший приватний вищий навчальний заклад для бізнес-освіти на пострадянському просторі. 

Те, що робив, не розглядав як кар'єру, а як місію. Гроші для нього ніколи не були не лише метою, але й бажанням. Як пояснив пан Богдан, не хотів, щоб була надто велика різниця у зарплаті з заступниками. 

Тепер ми знаємо, що так жити окупається. При виході на ранню пенсію роботодавець запропонував Гаврилишину 1 млн. швейцарських франків на рік двома частинами - як оплату не надто клопітної праці  консультанта. Фактично, це було визнання не лише професіоналізму, але й життєвої філософії Богдана Дмитровича. 

То що ж сказав Гаврилишин?

Богдан Дмитрович закликав не боятися того, що чогось не знаєш, що може не вдатися, а пробувати. Мрія - головне. Спершу мрія, а потім лише бізнес-план та навіть стратегія. Допитливість вважає своєю основною рисою. Пригадує, що орано захотів бути вільним і пізнати світ - років у 11-12.  Взагалі, усе робив рано - до школи 5-літнім йшов, а не як усі - 7-літнім. 

Б.Гаврилишин каже, що в Україні політичні сили ніколи не мали позитивної програми. Навіть одразу після здобуття незалежності були виборчі програми, а от програми розвитку країни не було. 

Умови успіху країни - цілісність поєднання 1) Цінностей, 2) Політичної структури, 3) Економічної системи. 

Очевидно, по усіх пунктах в Україні зараз труднощі. Успіх Сингапуру очевидний, і можливий він великою мірою завдяки сильному лідерові Лі Куан Ю, який мав свою візію і наполегливо, інколи силою проводив її. На закиди британців щодо того, що у Сингапурі нема опозиції, Гаврилишин реагує: "Якого чорта мати опозицію у Сингапурі, якщо там все гарно працює?!" 

Я думаю, що Британія просто ревнує до успіху свою колишню колонію :) Подібні труднощі з ЄС має грузинська влада. Європейці хочуть від грузинів більше регулювань, більше звичних механізмів боротьби з монополізмом.  Грузини вважають себе європейцями, але те, що підходить для країн структурованих, стабільних, не підходить для країни, яка на ранній стадії зростання, усі сили зосереджує для цивілізаційного прориву. 

Щодо прикладів для розвитку у світі, п.Гаврилишин вважає, що не варто брати за модель якусь одну країну. 

Б.Гаврилишин впевнений, що вільний ринок кращий за Госплан, але він соціально сліпий.

Виходить, зрячий ринок - наша мета.

Богдан Дмитрович був радником чи не усіх найвищих посадових осіб в Україні періоду Незалежності. 

Має усі права на відверті оцінки. Президент Леонід Кравчук умів гарно представити країну назовні, але мало розумівся на економіці. Роль державного мужа вдавалася йому ще краще після відходу з посади президента. 

Леонід Кучма добре відпрацював свій перший термін. На 1996 рік припало "золоте літо" в Україні - прийняття Конституції, запровадження гривні. Кучма спокійно ставився до критики на свою адресу, йому можна було сказати: "Леоніде Даниловичу, ви мусите вичистити цю стайню!" Правда, згодом, з приходом нового керівника Адміністрації президента, усе змінилося. 

Щодо Ющенка, то Ющенка шкода, нас шкода... Б.Гаврилишин не знайшов добрих слів для урядування Ющенка. Збереглася свобода преси, але це - заслуга Помаранчевої революції. Обіцяв 5 млн. робочих місць і їх створили, але за кордоном. До Ющенка неможливо було підступитися через його оточення. 

Урок на майбутнє.

 Протягом двох годин презентації 85-літній метр не присів, а на пропозицію модератора презентації жартом відповів: "Ви втомилися?"

На запитання про його маленьку мрію, Б.Гаврилишин відповів, що у нього нема маленьких мрій - є великі. А маленькі - вони приватні. 

Запитання від мене про формування нової еліти, культури лідерства, пан Гаврилишин не став розкривати детально - цим займається МІМ та Фонд Богдана Гаврилишина.

Шкода, що потенціал такої людини в Україні не використано. Нова еліта, молодь, яку так любить Богдан Дмитрович, має шанс втілити українську мрію. Є у кого вчитись!