Реквієм по Харківському пакту

Наближається друга річниця т.зв."ратифікації" т.зв. Харківської угоди, згідно з якою російський Чорноморський флот повинен залишитися на території України до 2042 року.

Наближається друга річниця т.зв."ратифікації" т.зв. Харківської угоди, згідно з якою російський Чорноморський флот повинен залишитися на території України до 2042 року в обмін, як заявляла нинішня українська влада, на "дешевий російський газ».

Два роки тому Президент України Віктор Янукович фактично здійснив вчинок, у котрому є ознаки  державної зради, поставивши під удар державний суверенітет України. За це він отримав свої “тридцять срібняків” - газову "знижку", що дуже швидко обернулася фікцією.

27 квітня 2010 року провладна більшість цей злочин "освятила", ратифікувавши Харківську угоду в антиконституційний спосіб (221 голосом замість 226) і шляхом бандитського побиття парламентарів-патріотів. В цей день манкурти зрадили інтересам української держави, поправши основоположні принципи парламентаризму та демократії. Адже, очевидно, що ганебний “Харківський пакт Медвєдєва – Януковича” став кроком до втрати Україною державного суверенітету над частиною своєї території до 2042 року.

Я вважав, вважаю і буду вважати цю угоду злочином з стратегічними наслідками, оскільки базування іноземного військового флоту на нашій території негативно впливає і вливатиме в майбутньому на безпеку України і має дестабілізуючий ефект в регіоні.

Крім того, Україна фактично втратила можливість економічного розвитку всього регіону і території, які займають підрозділи Чорноморського флоту РФ, адже досі не врегульовані ні економічні, ні земельні, ні безпекові, ні екологічні проблеми, котрі існували ще з 1992 року.

Нагадаю, що у 1997 році Кучма під тиском Кремля уклав угоду, згідно з якою з України нібито "списують" насправді неіснуючий борг у розмірі 97,75 млн. доларів на рік. У цей же час, за підрахунками фахівців, за землю, нерухомість та інфраструктуру, що орендує ЧФ РФ, мала б отримуватися плата як мінімум 1,25 млрд. доларів на рік.

Насправді ж Росія просто нічого не платить! В результаті ми роками дотуємо Росію шляхом надання близько 20 000 га кримських земель, понад 4500 об´єктів нерухомості та інфраструктури безоплатно! За 16 років "подарунок" Росії можна оцінити в суму, як мінімум, 20 млрд. доларів ! Кому ж вигідно продовжувати таке здирництво?

Хто дійсно виграв від ратифікації «харківської угоди»? Відповідь - олігархи, чиї інтереси представляє Президент і більшість у Верховній Раді, серед котрих є власники підприємств, що використовують у виробництві імпортований з Росії газ.

Українці швидко переконалися в тому, що гріш ціна президентським обіцянкам, оскільки, як відомо, починаючи з укладення цих угод ціна на газ для населення тільки збільшувалась.

Отже, в результаті постраждали мільйони українських громадян, вигоду ж отримали лише олігархи.

За даними останніх соціологічних опитувань зараз громадяни свідомі того, що 27 квітня більшість у Верховній Раді накинула на шию населення непідйомне ярмо кремлівського газового шантажу. Для прикладу -  за рік число прибічників  харківської угоди зменшилось з 42% до 33%. Українці не розуміють,  навіщо влада залишила на території країни іноземний військовий флот до 2042 року в ситуації, коли анонсовані Азаровим та Януковичем вигоди не дали результату.

 Єдиним виходом з цієї ситуації може бути денонсація Харківської угоди !

Причин для її денонсації більш ніж достатньо. Суверенітет і територія держави не можуть бути предметом торгу.

Наскільки денонсація можлива? Я переконаний, що з точки зору міжнародного права цілком. З українського - також.

Існує цілий ряд умов, згідно з якими міжнародна угода може бути денонсована. Зокрема, з точки зору міжнародного права - Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року - підписання сторонами угоди з порушенням Конституції або процедури ратифікації може бути причиною для денонсації.

Нагадаю, що, при укладанні угоди була порушена стаття 17 Конституції України, яка чітко забороняє розміщення іноземних військових баз на території України. Тобто, підписуючи цю угоду Президент В. Янукович порушив імперативну статтю Конституції України. Також Президент грубо порушив Закон " Про міжнародні договори" в частині, що стосується пролонгації міжнародних угод.

Під час ратифікації Харківської угоди була грубо порушена процедура - прийняття рішення про обов´язковість для України положень цієї угоди. Не було необхідної кількості народних депутатів, так зване «голосування» відбулося при порушенні Закону «Про Регламент ВР України».

Проте провладна більшість змінила українське законодавство і позбавила народних депутатів України права виступати із законодавчою ініціативою щодо денонсації міжнародних договорів.

Відповідний закон був підписаний Президентом України 26 січня 2012 року.

Те, що цей закон є неконституційним – очевидно. Проте режим не гребує жодними методами, щоб втриматися при владі і убезпечити власні фінансові інтереси.

Переконаний в тому, що ми маємо зробити все для відновлення цього надважливого для українськї держави права.  22 лютого за підтримки 47 народних депутатів я зробив відповідне подання до Конституційного суду.

Право має бути відновлене, а ганебна антиукраїнська "харківська угода" – денонсована !