На знак пошани до британців в Україні

У свій вільний час британці, які живуть і працюють в Україні, активно долучаються до громадського життя.

Слухачі розташувались у тіні високого дерева. Оркестр і хор завмерли в тиші. Над нами нависла велика занедбана будівля з розбитими вікнами і (несправжніми) попередженнями про радіацію. Диригент змахує паличкою – і лунає вишукана музика доби бароко.

Я знаходжуся в культурно-освітньому центі "Майстер Клас" у серці Києва. Постановка опери Генрі Перселла "Король Артур" (1691 р.) – одна з декількох культурних подій, які я відвідав у центрі, включно з концертами і клубом шанувальників кіно.

Безпретензійні британці (ви знаєте, кого я маю на увазі!) за лаштунками "Майстер Класу" і цієї опери належать до великого числа громадян Сполученого Королівства, з якими я зустрівся впродовж 4-х років свого перебування в Україні. Окрім бізнесменів, про яких я часто писав, серед них – експерти з надання технічної допомоги, керівники і вчителі мовних шкіл, митці, співробітники благодійних організацій, архітектори і спеціалісти з будівництва (зокрема і ті, які працюють над спорудженням нового об'єкту "Укриття" в Чорнобилі), бухгалтери, власники видань і журналісти, правники, як і фактично представники всіх інших професій. Їх можна зустріти в Києві, Черкасах, Донецьку, Львові, Одесі та багатьох інших великих і малих містах. Багато з них, зокрема і люди в "Майстер Класі", у свій вільний час активно долучаються до громадського життя, організовуючи благодійні акції, фестивалі шотландських танців чи сприяючи розвитку регбі серед дітей. Чудово спостерігати за цією діяльністю!

Мені було дуже приємно працювати з такою жвавою й динамічною громадою моїх співвітчизників, які зробили такий великий внесок у життя українського суспільства. Щиро бажаю вам усіляких успіхів!