Печаль светла або P.S.

Чому росіяни не приїхали на останнє побачення із Богданом Ступкою?

Пройшов вчорашній скорботний день. Ми провели Богдана Ступку. Заїхала на Байковий цвинтар. Вся місцина, де спочив Актор засипана квітами. Вічна Вам пам"ять і земля пером, пане Богдане.

Питання, яке чула найчастіше вчора і сьогодні. Питання, яке звучало скрізь - телефонних розмовах, в соціальних менережах, вдома на кухні, в телевізорі. Як так могло статися, що Ступку, який був обличчям нового російського кіно кінця ХХ століття і нульових - не приїхали провести російські кінорежисери та продюсери.

Моя подруга мені розказала, що вже увечері прийшли попрощатися російські актори, колеги Богдана Сільвестровича, прощалися інтимно, без фото та телекамер. Однак, мені шкода, що їх не було біля театру зранку. Тоді б вони побачили, яка кількість людей прийшла, увесь Київ стояв у скорботі біля українського Артиста. 

А російський Посол Зурабов та газовий менеджер Зубков - не рахуються. Вони на роботі.
 Мені здалося що я бачила вчора в натовпі Володимира Бортко - великого російського кінореживера, автора "Тараса Бульби",  де феєрично зіграв Богдан Ступка. Але мій російський колега-журналіст поправив мене у фейсбуці: "Іра, Бортко  не було. Він на рибалці біля Пітера".

Де були російські продюсери  - С. Сельянов та І. Толстунов?Де були кінорежсери - Дмитро Месхієв і Павло Чухрай? Адже, якби в їх величних фільмах "Водій для Віри" (номінант на Оскар) і "Свої" (лауреат Сезару) не знявся Богдан Ступка, чи були б ці фільми настільки художньо вагомими, чи відбулися б, як справжні епічні твори. Це питання зависає у повітрі над галявиною з квітів, де поховано Богдана Ступку.

А на мою суб"єктивну думку, відповідь проста - це типове імперське ставлення до своєї колонії та її мешканців. Як колись писав один совєтській класик: "Нам великим пароходам и человекам не к лицу быть сентиментальными. Мы творим епическими мазками".

Сумно...Але світло, бо це світло Великого Художника.