Або радісна звістка з одеської міськради
Радісна звістка прийшла з Одеської
міської ради. Там нарешті проголосили російську
мову регіональною.
Тепер усі найболючіші проблеми
міста вирішаться самі собою.
Понад тисяча аварійних будинків відремонтуються
"магічним способом".
Система дорожнього
руху самостійно модернізується, та не буде більше загрожувати мешканцям
пробками.
Фекалії будуть самостійно
розчинятися від сорому та не потраплятимуть у море.
Водопостачання буде стабільним та
регулярним, а от зливи будуть обходити місто стороною, не загрожуючи
затопленням його вулиць.
Дорожнє покриття міста
виправиться, вулиці та прибудинкові території приберуться, безробіття зникне,
пенсії зростуть у рази, енергетичне забезпечення буде налагоджено, вулиці –
освітлені, ЖКГ – відновлено, парки – насаджені, ліфти – реконструйовані,
наркоманія – подолана, бродячі тварини – відловлені, каналізаційні люки –
встановлені, громадські туалети – реконструйовані.
Усі проблеми будуть
подолані.
Правда, одна проблема лишиться. І
не лише у Одесі.
Івано-Франківська обл. рада так само занепокоєна мовним питанням. Очевидно, також замість інших, господарських питань, яких, мабуть, там не менше, ніж в Одесі. Як і будь-якому місті України, що просто переповнене проблемами.
Немає великих сумнівів, що вже найближчим часом половина місцевих рад ухвалить рішення про "визнання російської" регіональною, і приблизно така ж кількість - про захист української мови. І зроблять вигляд, що повністю виконали свій обов'язок перед суспільством.
Тому слід говорити про рівень місцевого самоврядування загалом, депутати якого обираються,
аби налагоджувати нормальне, спокійне, повноцінне життя громад, але займаються
виключно розподілом між собою комунальної власності та суспільних земель, а
коли настає час відповідати за власні дії, прикриваються загальнополітичною
балаканиною та історико-культурною демагогією.
Колись казали, що останній прихисток
негідника – патріотизм. У нас же таким є “мовне питання”, у
нетрях якого може сховатися та успішно перечекати будь-які заворушення
останній негідник, на якому, як то кажуть, ніде ставити тавро.
Те, що місцеве самоврядування
займається чим завгодно, але не виконанням своїх обов’язків, але у останній
момент кидає своєму електорату "кістку" у вигляді чергового рішення-симулякра
(встановити комусь пам’ятник, перейменувати вулицю, оголосити якусь мову
регіональною і т.д.), свідчить про готовність українських громадян сприймати
усю цю маячню за чисту монету.
Як тут не згадати про визначення розрухи за
класиком? Дійсно, розруха у нас в країні тому, що особи, які покликані
слідкувати за каналізацією та громадськими туалетами (себто органи місцевого
самоврядування), займаються чим-завгодно, але не своїми безпосередніми
завданнями.
Відповідно, поки все це
триватиме, а множення псевдопроблем та псевдорішень на місцевому рівні
дозволятиме депутатам переобиратися, а мерам – продовжувати свої повноваження,
до цих самих пір каналізації заливатимуть нас нечистотами, гарячої та холодної
води у трубах не буде роками, у відкриті каналізаційні люки потраплятимуть
діти, а взимку вимерзатимуть цілі вулиці. І всі ми цілком на це заслуговуватимемо.
До речі, не здивуюсь, коли
наступною регіональний статус російській надасть міськрада Алчевську – ще
одного відомого за своїми проблемами міста.
Загалом, по тому, як швидко у
регіональний процес включаться міста та області України, можна буде визначити,
наскільки серйозною та загрозливою є у них соціально-економічна ситуація.
P.S. Можу запронувати будь-якому міському голові, як тільки у нього розпочнеться зуд "вирішувати мовне питання", поїздити трохи по власному місту, і доки там буде бодай одна яма на дорозі - займатися саме ними.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.