Ще дещо про безглузду політичну рекламу

Або до чого нас закликає “плакатне мистецтво”?

Під час обговорення минулої публікації щодо еволюції реклами ПР було чимало реплік про те, якою ж безглуздою є загальна рекламна кампанія, що триває зараз в Україні.

Дійсно, важко сказати, що хтось із учасників процесу запропонував цікавий продукт, але найбільше у наочній рекламі відзначилися саме “регіонали”. Що і не дивно, адже саме їх “продукт” представлено найбільш масово у всіх областях нашої країни.

Зокрема, досить давно по Криму пройшла серія білл-бордів, у якій місцевих мешканців закликали "пишатися минулим".

Підбір ілюстрацій був досить дивним, та викликав чимало питань. Так, актор Тихонов у образі Штірліца та формі СС був досить двозначною ілюстрацією до минулого, яким слід було пишатися.

Та й взагалі, сама постановка питання про те, що слід пишатися минулим, якби мимоволі натякає, що: 1) у сьогоденні пишатися нічим; 2) а про майбутнє взагалі краще і не думати.

Але зараз усе значно цікавіше. Тепер сам президент агітує кримчан.

Викликає питання щодо того, чому Криму обіцяний саме мир? Невже півострів з кимось воював? Адже дивно приміряти почесті миротворця без ситуації загрози безпосередньо самому миру?Чи, можливо, нам щось не розказали, а в Криму точиться якась неоголошена війна? Але проти кого? Нажаль, таємниця залишиться нерозкритою.

Цей плакат привертає увагу своєю концептуальністю. Цікаво, дитина у правому кутку має відношення до подоланої руїни, чи до стабільності? І найцікавіше, яку роль Партія регіонів відіграла у її появі?

Проте не лише таємниці ставить перед виборцями ПР. Іноді вона ще й відкриває таємниці.

Як бачимо, тут ПР позначена як політичний флагман. Користувачі ЖЖ одразу помітили у цій композиції явні масонські асоціації. Але я хотів би наголосити на іншому. ПР тут позначена як флагман. Але яка функція флагману? Він “веде” за собою інших. І серед цих інших чимало різних партій. Невже вони розсекретили повний перелік власних сателітів?

Ну і звісно не могли обійти увагою тему "мовного питання".

Читачів повідомляють про те, що вони, мовляв, “захистили російську мову”. Мене в цьому формулюванні цікавить одне. Якщо вони захистили, то хто тоді цій мові загрожував? Адже нинішній президент при владі уже 2,5 роки і має усю повноту влади. Він має ще стільки ж залишатися на посту. Невже його команда таємно виношували плани наступу на російську мову, і лише мовний закон зупинив ці підступи?

У інших політичних сил такого разючого "креативу" не помічено.

Лише сама похмура банальщина.

Всі ми пам'ятаємо геніальне гасло: "Нова економіка - нова країна". На жаль, думка тоді не була розвинута.

Наприклад, що стара економіка – це стара країна. Нова країна – це нова економіка. Ненова некраїна – ненова неекономіка і т.д. Але гасло розвивається. Думаю, до жовтня переберуть ще не одне словосполучення.

УДАР нам розказує, що політика може бути щирою. І що далі? По-перше, виявляється вона не настільки щира, як декларується. А по-друге, особисто мені зовсім не зрозумілий позитивний посил такого звернення? Так, вона може бути щирою. І це факт. Більше того, щира політика вже широко представлена в Україні. Зокрема, не так давно М. Чечетов абсолютно щиро в інтерв’ю одному виданню розказав, що лише російська мова може бути регіональною, а не мова купки людей. Щиро? Дуже. І що далі?

КПУ традиційно множить банальні гасла.

Не можна оминути увагу до дітей, які фігурують ледь не на кожному білл-борді.

Безпрограшний трюк. Його використовував ще Великий Комбінатор, збираючи гроші на допомогу дітям.

Про ОО я писав уже раніше.

Формальні вимоги дотримано. Але нічого позитивного у цьому посилі не відчувається, та й зв'язок із потребами громадян, до яких апелюють, відсутній. Або якогось заклику, оптимістичного налаштування. Звичайна "гра у креатив" та "іконографія". Не більше і не менше.

Розглядати все це можна довго, але немає сенсу витрачати час на явну банальщину.

Що таке гарне гасло? Це не просто набір красивих слів, або фраза, що гарно звучить, яку легко запам'ятати. Це - певна ідея, кристалізована у фразі.

Приміром, гасла: "Свобода, рівність, братерство" "Фабрики - робітникам, землю - селянам" увійшли в історію та стали фактором політичної боротьби тому, що виражало у собі певну зрозумілу програму дій, її цільове призначення, аудиторію, на яку було розраховане.

Банальщина у політичній рекламі - це один із найкращих індикаторів системної кризи вітчизняної політики, що свідчить про наступне:

1. До думки громадян ставляться як до формальності. Всі знають, що треба щось десь рекламувати. Вони і рекламують. Рекламують, але не намагаються реально когось переконувати.

2. Виголошуючи банальності - не наживеш собі ворогів. Адже ясно, що якщо, приміром, оголосити війну чиновникам-дармоїдам, то наживеш собі зайвих ворогів. А так скажеш, що ти за "краще майбутнє для наших дітей", і всі будуть задоволені.

3. За банальності не треба відповідати. Приміром, відомому політику досі дорікають за гасло "Бандитам - тюрми". Не в останню чергу тому, що воно було досить конкретним (за українськими мірками). А за що питати з того, хто розказує, приміром, що він "вірить в Україну"?

От і виходить, що гасла з кожним разом все пустіші, борди - примітивніші, плакатне наповнення - безглуздіше.