“Дикі люди” ці європейці!

Або про те, як чехи свого “Государя” не шанують

Цікаві новини надійшли з Чехії. Зокрема, про те, що  звинувачення в хуліганстві висунуто 26-річному Павлу Ондроушу, який імітував у п'ятницю в місті Храстава замах на президента Чехії Вацлава Клауса.

Під час урочистого відкриття моста Ондроуш безперешкодно наблизився до глави чеської держави, приставив до нього пластмасовий пістолет і кілька разів натиснув на спуск, імітувавши постріли.

Все це не може не викликати здивування у вітчизняної громадськості.

По-перше, не ясно, чому злочинця не застрелили на місці. Та ще чоловік 20 разом із ним “випадково”. І хай потім їх родичі доводять, що вони – не наймані кіллери. А якщо сильно будуть пручатися, то їх теж можна за щось притягнути.

По-друге, що значить 26-річному терористу загрожує до 2-х років за хуліганство? Яке хуліганство, коли, для будь-якого громадянина колишнього СРСР ясно, що там можна легко знайти “сліди тероризму”? Невже чеським генералам не потрібне підвищення? Невже ніхто з них не хоче стати маршалом, розкривши “моравську націоналістичну групу”, “тешинсько-сілезьких сепаратистів”  або “бойовий загін богемського халіфату”? Це ж який чудовий привід, аби відволікати громадськість від нагальних економічних проблем. Адже замах можна розслідувати хоч рік, і весь цей час тримати громадськість в напрузі! А ще можна вигадати, що все це – дії політичних опонентів, і потім використовувати для їх дискредитації. А якщо опонентів немає, то їх теж можна вигадати, потім показувати по телебаченню фільми-викриття, залякуючи усіх громадян та доводячи їх до істеричного стану. І така чудова можливість втрачена!

По-третє, чому настілки незначне покарання загрожує особі, що зазіхала на персону Государя і навіть насмілилася до неї торкнутися! Та довічна каторга була б для нього замалим покаранням. А то що, кожен забажає зазіхати на першу особу? Треба організувати правильний суд, який ухвалить правильне рішення, правильно витлумачивши кримінальний кодекс та засудить “зазіхателя” до вищої міри покарання? Зібрати не один мітинг “правильних громадян”, які одноголосно вирішать підтримати правильний судовий вирок. Організувати колективне звернення правильних “зірок чогось” і “діячів якогось там мистецтва” на підтримку правильного присуду. І так показати усім, хто у домі господар.

По-четверте, чому настільки неорганізована була безпека першої особи? Треба було місце “зустрічі з громадянами” огородити трьома кордонами спецпідрозділів. Перекрити рух на всіх шляхах.  Нічого у день візиту глави держави їздити по місту різним “швидким допомогам”. Аби ніде не сховався терорист – по всім дахам розсадити снайперів. Аби ворожий агент не причаївся у зелених насадженнях – спилити усі дерева. Безпосередньо у точку збору пропускати лише спеціально відібраних громадян (із числа правоохоронців та держслужбовців). Будь-хто у нас знає, що лише грамотно відібрані, “правильні” громадяни – запорука від непорозумінь під час зустрічей з ними. Але й їх проганяти через “рамки”, аби не забували, хто вони у цій країні.

Що значить охорона президента Чехії не одержувала інформацію про небезпеку, а тому не посилювала заходи? Є небезпека, немає небезпеки – всі повинні бачити, що їде пан, а не якійсь рядовий громадянин. А як ще це показати без натовпу охоронців?

Далі, що це за зайвий демократизм? Чому президент ходить просто серед “плебеїв”? Чому не можна вивести його на окрему сцену, щоб ті, що “під сценою” відчували власне місце? А то (не дай Бог!) вони ще подумають, що РІВНІ із своїм правителем, а він для них – не Цар і Бог, а найманий менеджер? Ні, тільки розподіл “людей” і “недолюдей” високою сценою та кількома кордонами, аби останніх можна було у будь-який момент вивести за першою відмашкою втомленого господаря.

Очевидно, з позицій українського керівництва (та ще й російського) і чеський президент, що дозволив підстрелити себе з іграшкового пістолету, і колишній німецький президент, що пішов у відставку за купівлю в кредит будиночка, що менший за сарай середнього українського чиновника, і президент Польщі, що відвідує Генасамблею ООН на рейсових літаках – всі вони абсолютно не розуміють “сенсу життя”.

Це “дикі люди”, з яким абсолютно ні про що говорити.

Коротше кажучи, подібні події не можуть викликати розуміння у українського керівництва. Тому і відносини з ЄС у нього не складаються.

Кому потрібно інтегруватися у структуру, де особа, наділена владою, не може нею користатися, регулярно демонструючи, що він – “великий начальник”? Як можна показати, що ти головний, без натовпу охоронців та причету, без спеціальних резиденцій та персонального транспорту? Як тоді вбити в голови рабське шанування до господарів життя із числа “талановитих сімей”?

А як не буде закладено вже з перших років життя безумовне холуйське шанування до панів, засноване на комбінації приниження та панських “милостей”, то холопи можуть зовсім “від рук відбитися”. Наприклад, подумати, що на виборах вони справді когось обирають, а не виражають свою шану до улюбленого начальника. Що на партійних конференціях та мітингах вони не меблі, а суб’єкт процесу і т.д. А це вже реальна небезпека!

Тому із “загниваючою Європою” нам (та нашим російським "товарищам") не йти одним шляхом!