За що слід подякувати нинішній українській владі

Згідно із заповідями дорогих державних керівників

Не так давно зустрів думку одного із керівників України, який жалівся, що, мовляв, у нас забагато негативу у ЗМІ, хоча країна і будується.

Дійсно, чому ми всі і справді критикуємо, хоча є всі підстави виразити щиру вдячність?

І таких речей не так вже й мало.

По-перше, щира їм вдячність за те, що продемонстрували своїми діями, що головне питання української політики – це не міфічний розкол на схід і захід, не мовні питання, не псевдоідеологічні розбіжності,  а розподіл на тих, хто має усе та тих, хто немає нічого. Гроші залишаються ключовим питанням політики, і всі дії влади не залишають у цьому найменших сумнівів.

По-друге, дякуємо за те, що вперше в українській історії вся гідра зібралася у одній голові, і тепер усім і кожному ясно, хто конкретно відповідає за все те, що відбувається довкола. Нарешті всі ці численні “комуністи”, народники, регіонали і ще купа різних політичних сил та окремих політиків (на кшталт нинішнього міністра економіки або міністра з надзвичайних ситуацій) зібралися разом, не зважаючи на усі свої попередні декларації та формальну відмінність ідеології. Вони – це одне ціле, вийшли з одного цілого (КПРС), і до нього ж повернулися. І тепер це найбільш наочно за всю 20-літню українську історію.

По-третє, особлива подяка за те, що продемонстрували наочно на власному прикладі: Кремль ненавидить українську державність в принципі, як певне явище, а не якихось конкретно незручних державних діячів, а тому нормальних відносин не може бути як з “антиросійським”, так і з “проросійським” президентом. Або в Україні буде генерал-губернатор, або буде війна. Бодай і тривала холодна.

По-четверте, дякуємо за те, що продемонстрували, виявили більшість вітчизняних політиків, які ладні продати будь-кого та будь-що, проголосувати за будь-який закон, вступити у будь-яку більшість, аби лише одержати доступ до бюджетного корита. Останні два роки непогано та наочно показали ціну багатьом, хто раніше претендував на політичне лідерство.

По-п’яте, не можна не завдячити тому, як майстерно нинішня влада дозволила проявити себе п’ятій колоні та численним агентам впливу, які раніше здійснювали приховану роботу проти української державності. Тепер вони працюють щиро, відрито та ні від кого нічого не приховуючи. Фактично, будь-хто може без особливих проблем скласти більш-менш повний список усіх агентів впливу.

По-шосте, ухвалюючи через парламент численні лобістські закони, призначені виключно на забезпечення фінансових інтересів окремих осіб, вони, фактично, сформували відкритий та прозорий перелік реальних господарів нашої країни. Тепер він також не повинен викликати ні в кого особливих запитань.

По-сьоме, не можна не висловити щиру вдячність за лікнеп українському суспільству, що якщо олігархи обіцяють через програми своїх ручних партій всеохоплюючий популізм, то після приходу цих партій до влади усі одержать податковий, пенсійний та трудовий кодекс, що передбачатимуть дещо прямо протилежне.

Звісно, брехні у нашій політиці не стало менше, але вона, здебільшого, орієнтована зараз на тих, хто взагалі нічим не цікавиться, не заглиблюється у політичний процес. Для того, хто більш-менш уважно та критично ставиться до політичного процесу, особливих питань не залишається.

Все робиться досить відкрито та недвозначно. Те, що раніше приховувалося, тепер робиться відкрито. Більшість масок – знято. Ніхто по суті і не бажає нікого ні в чому переконувати.

Ніхто не робить вигляд, що ми інтегруємось в ЄС. Ніхто із політиків всерйоз більше не приховує свої гігантські маєтки та казкову розкіш, у якій живе. Ніхто не намагається приховати реальну ціну нашим демократичним виборам.

Для спостережливих та думаючих людей цей період несе у собі масу цікавої інформації. Яка має усі шанси через деякий час принести суспільству реальну користь.