Чому ці вибори були нечесними

Махінації on-line

Якщо спробувати виокремити основні етапи тотальної фальсифікації виборів, яка відбувалася на наших з вами очах, то можна відзначити, що розпочалися вони досить давно.

Перш за все, вони стосувалися самого законодавства, згідно до норм яких мали здійснювати свій вибір громадяни України. Оскільки вже тоді безумовний програш влади за пропорційною системою був для самої влади безсумнівним, вони вирішили перейти на систему змішану. Як всі тоді думали, для того, аби потім перетягнути до більшості обраних в округах та не настільки залежних від партій кандидатів. Але зараз вже зрозуміло, що мажоритарні округи ввели ще й тому, що на них не проводяться загальнонаціональні екзот-поли, що відкриває чудові можливості для різного роду фальсифікацій.

Далі, нарізка округів проводилася спеціально під заздалегідь визначених кандидатів. У своїй минулій публікації я наводив приклад одного такого виборчого округу, який було створено якраз під кандидата Шлапак із частин 3 (!) київських районів. Ще більших масштабів це набуло в регіонах. Особливо на Донбасі. Причому, якщо будь-який потенційний учасник перегонів був змушений чекати офіційної нарізки округів ЦВК, то кандидати, яких висувала влада, знали їх межі заздалегідь, та вже наприкінці минулого року почали роздавати місцевим мешканцям різноманітні “пайочки”. Нарешті, кожен із кандидатів-мажоритарників від влади міг спертися на бюджетні ресурси, чим активно користувався. Зокрема, цілий ряд відомих мажоритарників від влади одержали з бюджету щедрі внески у власну виборчу кампанію.

Отже, на першому етапі махінації було зроблено наступне: 1) змінено законодавчу базу для того, аби підігнати результати виборів під власні потреби; 2) створено ідеальні умови для кожного депутата від влади на кожному з округів; 3) забезпечено щедре фінансування провладних кандидатів із бюджету, завдяки чому розгорнуто масштабну кампанію із підкупу виборців, як прямого,

 так і у вигляді “добрих справ” (коштом бюджету), які, проте, теж часто лишалися декларативними.

Таким чином, створювалося підґрунтя, яке мало б забезпечити впевнену перемогу кожному потрібному кандидату. Уявіть собі, що одному бігуну виділена окрема бігова доріжка, ширше ніж у інших удвічі? Що стартує він на хвилину раніше? Що біжить у сучасному спортивному одязі, у той час як інші – у лахміттях? Десь такі стартові умови були у наших кандидатів.

Далі, на наступному етапі, коли виборча кампанія розпочалася офіційно, влада зосередилася на тому, щоб сформувати правильні окружні виборчі комісії на місцях. Зокрема, під час розподілу місць у ході жеребкування у них було повністю відсторонено кандидатів від таких відомих політичних сил як УДАР та “Свобода”, у той час як широке представництво одержали: Християнсько-демократична партія (218 місць), Ліберальна партія (219 місць), “Єдина Родина” (212), партія “Руський блок” (223), “Союз анархістів України” (220), “РУСЬ ЄДИНА” (225), “Братство”(225), “Зелена планета” (225), Народно-трудовий союз України (225), “Руська Єдність” (221), “Молодь до ВЛАДИ” (223). Знаєте ці партії? Більшість з них існує лише на папері. Очевидно, зібрати настільки велику кількість кандидатів, організувати їх, виграти настільки упевнено жеребкування – вони все це просто не могли. Очевидно, за ними мав хтось стояти, і це могла бути тільки влада. Результати підрахунку голосів це лише підтвердили.

Таким чином, наші бігуни не просто мають різні стартові умови. Один із них ще й самостійно призначив собі арбітрів.

Далі, безпосередньо у день виборів запускалися традиційні “каруселі”. Зокрема, на Донеччині учасники цих заходів голосували за фіктивними документами без штампів про прописку, які дехто із учасників процедури просто викидав після голосування.

Безпосередньо у день виборів на дому голосувало близько мільйона виборців. При чому, хворі часто самі не знали, що вони хворі. Далі, в окремих областях вчасно не було оприлюднено дані про явку після завершення голосування, що у самій ЦВК пояснили людським фактором.

Отже, наші бігуни біжать не просто в різних умовах та з різним арбітражем, але й їх результати рахують принципово відмінними хронометрами.

Однак, усе це не принесло тих результатів,на які розраховували ті, хто все це планували.

Що розпочалося після цього? Після цього в тих округах, де результат не відповідав заздалегідь прорахованим розкладам, почали усіма правдами і неправдами затягувати підрахунок голосів. Зокрема, у тих мажоритарних округах, де впевнено перемогли регіонали, всі результати були відомі вже наступного дня. У тих, де регіонали та їх ставленики не перемагають, там просто не приймали небажані протоколи, зривали засідання ОВК, навіть приводили туди ось таких от “журналістів”.

Робилося це зі зрозумілою метою. Затягнути час, аби примусити членів комісії або сфальшувати дані. Звісно, подекуди це принесло результат, але знову ж таки, далеко не скрізь.

Після цього почали домагатися перерахунку голосів, аби попередньо зробити недійсними бюлетені кандидатів-опопнетів. Знову ж таки, і це не принесло бажаних результатів.

Отже, наші бігуни завершили змагання, але переміг не той, під кого ці змагання проводилися. Відповідно, оприлюднення результатів затягують під приводом проведення фотофінішу. Паралально намагаючись його заретушувати за допомогою Photoshop.

Що далі? Коли усі зусилля, які бодай нагадували законні, не принесли бажаних результатів? Правильно, залишилося лише переходити до відвертих порушень.

Мова про те, що вся Україна має можливість зараз спостерігати у Первомайську. Із взяттям штурмом ОВК бійцями “Беркуту”, незаконним вилученням документації, підробкою протоколів, викраденням голови ОВК, розгоном демонстрацій громадян і т.д.

Це все одно, якби після завершення бігових змагань охоронці почали бити всіх учасників, окрім одного.

Але час іде, напруження у міжнародних відносинах зростає, а результату все немає!

І тоді ніхто нічого кращого не вигадав, аби просто запустити судовий механізм і тупо переписати усі результати. Зокрема, як це вже трапилося у скандальному окрузі на Київщині, де, аби зробити депутатом кандидат від ПР, довелося скасувати результати на 27 дільницях (30 тис. виборців!!!). Аналогічні процеси тривають у Херсонській та Вінницькій. Просто беруть та у ручному режимі переписують результати виборів.

Якщо повернутися до нашої бігової метафори, то того, кого заздалегідь призначили переможцем, проводять до п’єдесталу в оточенні озброєної охорони, відштовхуючи усіх інших.

Хто завгодно може називати ці вибори найкращими та зразковими.

Але чи назвемо ми чесними результати спортивних змагань, на яких різні правила для різних учасників, у всіх різні бігові доріжки та принципово різне спортивне обладнання та одяг, їх результати рахують судді, призначені одним учасником, використовують різні хронометри для підрахунки для одного учасника і для інших, затягують оголошення результатів під приводом фотофінішу, намагаючись цей самий фотофініш перемалювати, після чого б’ють опонентів того, кого призначили переможцем та проводять останнього на вручення нагороди у супроводі спецназу, який розштовхує усіх інших. Назвемо, чи ні?