Перевиборча пастка для опозиціонерів

і не тільки

Якщо вивчати політичний порядок денний, який утвердився у новообраній Верховній Раді, то зараз там на першому плані, приміром, проблема особистого голосування нардепів. Питання важливе, нічого не скажеш, але є питання не меш важливі, які, на жаль, залишаються поза загальною увагою.

На цьому тлі якось поза загальною увагою залишається і поступово йде у небуття проблема того, як були обрані самі депутати, які тепер і повинні голосувати особисто.

Не знаю як хто, а особисто я не забув ні марафонів із підрахунку голосів, ні винесення протоколів силами спецпідрозділів, ні скасування у судовому порядку результатів голосування на десятках дільниць. Зрештою, я не забув і озвучуваних тоді погроз відмовитись від депутатських мандатів (які, як виявилося, робилися для красного слівця), а також те, що до цього часу ВР не набула свого конституційного складу у 450 депутатів, оскільки невизнаними залишилися результати голосування на 5 округах.

Щодо останніх ситуація найбільш цікава. Опозиція домагається оголошення на них якомога швидше повторних виборів. Зокрема, начебто вже узгоджені спільні кандидати від “трійки”, і лише регіонали начебто затягують розгортання даного процесу.

Що найдивовижніше у цій ситуації.

Перш за все, до цього часу не визначені правові підстави того, що вибори на цих округах були оголошені такими, що не відбулися.

Очевидно, що ЦВК не мала відповідних підстав визнавати або не визнавати результати саме на цих округах недійсними, проте пішла на це, явно перевищивши власні повноваження. У нас подібну нісенітницю прийнято називати політико-правовими рішеннями. Тобто ясно, що треба було показати, що, звісно були “окремі” проблеми в “окремих” округах, але їх виявили та виправили. Але зараз питання не про це.

Давайте поміркуємо разом.

По-перше, якщо результати дійсно встановити неможливо, то слід вказати на причину цього прикрого факту. Що це було? Сонячне затемнення? Вигорання чорнил на протоколах та бюлетенях? Колективна шизофренія членів ДВК? Чи все-таки свідомий злочинний умисел?

Очевидно, що якщо вони і не могли встановити результати, то лише через злочинну бездіяльність або зумисні дій компетентних осіб, які мають понести відповідне покарання за найсерйозніший державний злочин – зазіхання на право обирати і бути обраним, себто на основи демократичної системи правління.

Якщо цього не буде зроблено, то це означатиме видання ліцензії усім майбутнім учасникам виборчого процесу на фальсифікацію виборів. А чому б не фальсифікувати, якщо за це нічого нікому не буде?

По-друге, у всіх суб’єктів виборчого процесу є документи, що повинні мати юридичну силу. Мова про т.зв. протоколи з мокрими печатками. Відмова врахування зафіксованих у них результатів для оголошення результатів означає нівелювання їх ролі у подальшому. Усі почули? Жодні паралельні підрахунки втрачають сенс, тому що ЦВК авторитарно встановлює, які документи їй подобаються, а які – ні.

Отже, єдиний можливий алгоритм дій для тих політичних сил, яким не байдужим є майбутня доля України, є вимога повернення ситуації на цих округах у правове русло через вимоги покарання тих, хто свідомо пішов на викривлення волі народу.

Чи говорить про це опозиція? Явно недостатньо, оскільки саме питання про притягнення до відповідальності злочинців ніхто всерйоз не ставить.

І тут виринає ще один цікавий момент. Оголошення повторних виборів без визнання підстав для того, чому попередні вибори були визнані недійсними, закладає міну уповільненої дії під виборчу систему нашої країни.

Виходить, що волюнтаристським рішенням ЦВК можна не визнати результати будь-де без будь-яких причин? Не захотіли – не визнали, захотіли – визнали?

До речі, не дивно, що з цього питання до Конституційного Суду звернулися представники саме ПР. Те, що встановлено явочним порядком, тепер потребує легітимізації у правових категоріях. Очевидно, що, враховуючи характер нашого КС, вони її отримують. Паралельно з цим, розмахуючи перед опозицією перспективами начебто виграшних кампаній у вищеназваних округах, вони одержують мовчазну згоду щодо імплементації цього нахабства в правову систему країни.

Наслідки цього ми можемо відчути вже під час найближчих виборів.

Скажіть будь-ласка, що в принципі завадить ЦВК скасувати результати виборів, приміром, у цілій Львівській області на виборах 2015 року? Фактично, нічого. Просто п. Лукаш та компанія (2/3 складу  ЦВК контролює АП) не підпишуть відповідний протокол. А можуть взагалі зникнути з України, унеможлививши оголошення будь-яких результатів. Сценаріїв може бути безліч.

Якщо у опозиціонерів є якісь серйозні плани справді щось міняти у цій країні, то свою принциповість слід демонструвати наступним чином: домагатися притягнення до відповідальності тих, через кого не відбулися вибори у окремих округах. Немає покарання – не може бути і перевиборів, оскільки тоді виходить, що ЦВК із контролюючого органу перетворюється на структуру, що за власною сваволею може призначати переможців.

Саме із цього питання слід блокувати трибуни і битися, оскільки мова йде про характер державного ладу в Україні.