Карлики на плечах гіганта

З «Нашої України» вже вийшло 19 партій. Хай Сергій Бондарчук вийде з неї і «на зло ворогам» створить ще один партійний проект. «Наша Україна» переживе і двадцяту зраду.

«Українська правда» надала можливість висловитися Сергію Бондарчуку з приводу його претензій до «Нашої України». Маю написати  відповідь на його «праведний гнів», але чомусь згадую перше питання, яке ставлять люди, коли чують про цю ситуацію: «хто такий Сергій Бондарчук?». Про це питають не лише сторонні люди, але і члени партії, питають журналісти. Чи є у мене відповідь на це питання? Раніше, коли мене запитували: «хто це – Бондарчук?» Я казала: «Герой України. Наш». Сьогодні варіант відповіді змінився. Відкрилися нові якості, нові таланти Сергія, про які я не підозрювала протягом років нашого знайомства. Його політичні амбіції – найбільше для мене відкриття і взагалі сюрприз для партії, яка жила без «місії Бондарчука» не один рік до сьогоднішнього скандалу. Усвідомлене ним завдання «очистити партію», яке він сам собі придумав, - перші ознаки вождізму», з яким Сергій хоче боротися у партії, до якої раніше був байдужий.

 Жодної роботи, відповідальності, обов’язків. Сергій мав статус почесного «диванного спостерігача», який раптом вирішив пересісти з глядацьких місць на партійних зборах на сцену і влаштувати суд справедливості одразу після того, як почув результати екзит полів у ніч виборів. Сьогодні Сергій Бондарчук  каже про себе: «я людина військова, не можу залишити бойову позицію, не виконавши, поставленого перед собою бойового завдання». Піночет, Перон, Каддафі теж були люди військові, схиблені на персональний владі, вони виносили на прапори військової диктатури  заклик: «Покарання зла». Їхній поклик військового обов’язку, який приписує  собі  і капітан Бондарчук, та наміри ощасливити власний народ - були лише приводом для пошуку ворогів та винищення десятків тисяч невинних. Історія викинула цих диктаторів на смітник, чесно назвавши їхні «великі завдання» заради загального щастя диктаторством. Спекуляції мораллю погано закінчуються.  

З «Нашої України» вже вийшло 19 партій. Хай Сергій Бондарчук вийде з неї і «на зло ворогам» створить ще один партійний проект. «Наша Україна» переживе і двадцяту зраду. Бо можна вкрасти печатку чи привласнити повноваження, але не можна забрати у валізі цінності, дух, історію «Нашої України», до якої вписані достойні імена справжніх патріотів. 

Правда є джерелом енергії «Нашої України». Тому ті, хто свідомо чи  через неосвіченість розкручує чужий сценарій дискредитації Віктора Ющенка, можуть завдати великої шкоди хіба, що собі. В нашому випадку чужий – це не просто не свій. Це – чужоземний. Переконана, автори таких ігрищ сидять не в Україні. Ми не вперше маємо з ними справу. Але ті, хто пропонують їм свої послуги, стаючи інструментом цього давнього порахунку, очевидно, не розуміють, що об’єкт ніколи не стане суб’єктом. Карлики, що намагаються залізти на плечі гіганта, ніколи не встоять у цій незручній, неприродній їм позиції.