Тупість – хвороба українська?

або що означає нарощування "інтелектуального" спротиву.

Основна теза статті Оксани Забужко «Дзеркальна хвороба» (Корреспондент, № 5, 8.02.2013) – Україна, себто українці, подурнішали за останні 8 років, тому й обрали собі Януковича. А почалося подурніння… з Помаранчевої революції, «коли після Майдану-2004 політичний клас розсівся в телевізорі й «заговорив своїми словами»…Далі пішло «трамвайне хамство» й «мова ненависті», «процес нашого отупіння йшов по наростаючий» й в результаті «країна вирівнювалася на мірку своєї «політичної еліти». Звідусіль гримить підліткове «ги-ги-ги»: чи то Янукович щось ляпнув, чи то Femen знову цицьки показали…

Що ж пропонує пані письменниця? Не мало, не багато – «нарощування інтелектуального спротиву»! «Лише коли суспільство стане кращим – освіченішим, шляхетнішим і мудрішим від своїх жалюгідних злодійських «політеліт», – вони відлущаться від нього, як присохла кірка бруду від здорового тіла».

Сказано красиво, особливо останні слова: «Читаймо книжки, панове…» тут, звісно, можна подумати, що пані письменниця пропагує книжки власного авторства, однак, за її логікою слід зробити й інші висновки.

По-перше, треба припинити народну Інтернет-забаву «піддай копняка Януковичу», а також будь-якій владі й політикам взагалі, бо інтелігентні люди так не роблять – вони книжки читають.

По-друге, треба засудити феміністок – хай займаються не політикою, а дітьми та чоловіками (ось для чого їм цицьки!), та не забувають книжки читати.

По-третє, слід припинити будь-які масові протести, демонстрації та інші публічні акції спротиву злодійській владі – слід читати книжки до тих пір, поки вона, жалюгідна, сама не відлущиться від начитаного мозку.

Не слід також звертати уваги на розміри зарплат, пенсій та комунальних тарифів, непідкупні суди й люб’язний «Беркут», на кнопкодавів та приватизацію пам’яток архітектури та на інші дрібниці побутового життя маленького українця. Слід нарощувати виключно інтелектуальний спротив!

Тут я, щоправда, не второпав (не письменник та не з інституту філософії НАНУ) – в чому він буде виражатися цей спротив?

Може пані пояснять мені, трохи тупуватому, та решті чи то хохлів, чи то малоросів?

Олександр Сергієнко,

«Інститут міста»