Тестовий текст

Всесвіт – це лише залаштунковий простір земної вистави. Зірки й галактики існують задля того, щоб прикрасити нічне небо над головою Ромео і Джульєтти

Пелевін каже, що у свині м'язи шиї влаштовані так, що вона не може піднімати голову догори, можливо, вона навіть не здогадується за небо. Але звідси зовсім не витікає, що небо – лише сексуальний невроз. Можливо, Пелевін помиляється щодо свинячої фізіології, але метафізична свиня відрізняється від колгоспної тим, що дисципліновано підпорядковується метафорам. Прагматики кажуть, що метафізична свиня не відрізняється від колгоспної. Нехай тоді спробують продати сало метафізичної свині. Ніхто з творців міфів не спромігся продати свого міфу. Поясню простіше: продати метафізичне сало – це продати з'їдене сало. Це не є неможливим, проте потребує значно більш кваліфікованого маркетингу.

Пелевінщина підживлює підупалу моду на "східну мудрість", але треба пообережніше зі східними авторами. Перекладачі підбирають європейські аналогії китайським поняттям, які часто таких аналогій не мають. Ми розуміємо більш-менш віддалені асоціації перекладачів, а не китайські метафори. Наведу розлогий приклад. Колись мене, мабуть сприйнявши за когось іншого, розумного, запитали чи пізнаваний світ. Я надув щоки й відповів так: Пізнання – тоді пізнання, коли призводить до твердження або заперечення. Так ось, світ влаштований таким чином, що на одне запитання правдиві обидві відповіді. Заперечуючи це Ви, поза сумнівом, матимете рацію.

У природі все змінюється на протилежне, окрім діалектики, яка, всупереч собі, не змінюється ніколи. Діалектика – це спосіб буття всього й метод пізнання буття й всього. Проте, нижчі касти схильні редукціонувати шляхетну діалектику до лоховського заперечення. Наші брати, які бавляться будійськими пустощами, самі продукують реальність з власного розуму. Принаймні, таке вони розповідають ілюзорним формам своєї спонтанної фантазії – нам.

Найсвіжіший і найбільш вражаючий досвід формування нами реальності, отриманий, як дослід – це продукування віртуального світу веб-дизайнером, або учасником інтерактивної комп'ютерної гри. В обох випадках ми спостерігаємо що ця віртуальна реальність диктується не стільки нами, скільки мовою комп'ютерної програми, можливостями "заліза", ззовні запропонованими правилами гри, зрештою, попереднім досвідом оф-лайну. Віртуальна, створена нами реальність зумовлена зовнішньою, значно реальнішою реальністю. Можна припустити, що й та в свою чергу задається ззовні. Можливо, цих дедалі більш загальних реальностей безліч і всі вони всередині Абсолюту.

Буддисти (принаймні, наші буддисти, з Хрещатика, бо що в головах китайських не знає ніхто, крім окупаційної адміністрації Автономного району Тибет) граючи в комп'ютерну гру заперечують комп'ютер. Християни помічають не тільки комп'ютер і програміста, але й навіть інших гравців за сусідніми столиками комп'ютерного клубу.

Аберація зору буддистів викликана тим, що справді є лише один Суб'єкт творення й лише одне Джерело волі. Коли ж ми творимо чи проявляємо волю, ми користуємося запозиченими здатностями. Ми пізнаємО світ тими самими інструментами, якими Бог створив його. Саме тому він, бодай частково, пізнаваний.

Добро, як і все найважливіше, не піддається визначенню, але критерієм доброго володіє кожна, навіть найчорніша душа, позаяк субстанціонально є божественою. Ми користуємося запозиченими здатностями, але не варто плутати позичальника з Кредитором, як це роблять буддоложці, навіть, якщо Кредитор творить позичальника.

Ми, християни, відчуваємо, що в першоосновах світ влаштований не фізично, але поетично. Що й та поезія, яка відбувається між нами (тобто, історія – подвиги й створення для них мистецького контексту ) цікавіша Богові, ніж вся фізика світу. Бог задає нам сценічну реальність. Вона в кожну історичну добу обмежена так, аби п'єса могла відбутися, аби сюжет не розтікся в безсенсовість. Вона, як і все мистецтво, обмежена рамкою і ритмом.

Світ і справді театр, але не в гідеборівському, а у шекспірівському смислі.

Відвідайте театр уранці, хай то буде великий сучасний театр, і хай хтось проведе вас за лаштунки. Ви переконаєтеся, що засценічний простір значно просторіший за сцену. Там розташовані складні механізми, гримерки, гардеробні сценічного одягу, склади антуражу попередніх вистав, майстерні, репетиційні зали, кабінети директора, режисера й завгоспа, тощо. І, якщо ви не бачили жодної п'єси, вам може здаватися, що це важливіше за невеличкий порожній майданчик перед рампою. Ви не повірите, що все, що за лаштунками, всі механізми, інтриги й праця, існує лише заради двогодинної вистави увечері. Проте, так воно і є: всесвіт – це лише залаштунковий простір земної вистави. Зірки й галактики існують задля того, щоб прикрасити нічне небо над головою Ромео і Джульєтти.

До чого це до ситуації з Юлею та Януковичем? Так отож!