Путін страшний

Опозиція - це персонаж Фейсбуку, а її зброя - прес-релізи?

Останній тиждень новини про українсько-російські відносини моторошно читати, навіть, не тому, що у сценарії подій стирчать вуха колишнього демона української політики Віктора Медведчука. Нині його демонічність лишилася тільки у зовнішності з мультиплікацією цього ефекту на бігбордах.

Але Путін страшний.

Події політичної історії повторюються по колу так швидко, що ніхто не мав би забути про серпень 2008, коли була грузинська війна. А все починалося з «Боржомі» і «Цинандалі». Але адекватної відповіді в України сьогодні немає.  Є позиція американського посла, є позиція експертів і ми чули, що говорять європейські парламентарі. Однак, ми не чуємо заяв політичних лідерів опозиції. Де заяви Віталія Кличка, Олега Тягнибока? Ви чули? Я – ні. Навіть, якщо один зараз знаходяться на європейських курортах, де відпочивають в європейських таборах діти Кличка, а інший гордо носить вишиванку на Карпатських полонинах – все одно заяву можна зробити, навіть, через електронну пошту. Вай-фай ловить і в Карпатах, і у баварських Альпах.

І, навіть, присутність Арсенія Яценюка в Києві ще раз доводить, що на захисті українського інтересу нікого немає.

Опозиція пересмикнула політичний порядок денний. Вона відчайдушно штурмує Київраду, виборів до якої вже сто разів могла домогтися. Але їй це просто не було потрібно. Стало потрібно зараз, сьогодні – як гіперболізований інформпривід. І наче й треба виступити проти ворога. Але боротися проти Попова не так страшно, як проти Путіна. От чому опозиція кинулася «рятувати» Київраду. «Коли опозиції сумно, вона штурмує внутрішню Монголію» - взято з Фейсбуку. Може і сама опозиція – це лише феномен Фейсбуку, і її зброя – прес-релізи?  До російської інформаційної війни додалася торгівельна. Що далі?

Коли російські танки йшли на Тбілісі, на захисті Грузії став Віктор Ющенко та президенти європейських країн. Борт з президентами посадили в малюсенькому містечку в Азербайджані, бо Росія не давала повітряний коридор на Тбілісі. Ми проїхали вісім блокпостів. І це було страшно, бо це була реальна війна. Поряд стріляли и рвалися снаряди. Але чотири Президенти та один прем’єр добралися до Тбілісі і постали на площі. Вони захистили Грузію. Грузія вітала їх.  

 До речі, тодішній Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк відмовчався, як мовчить і сьогодні про митну війну з Росією..

А війна у Грузії називалася примушенням до миру.. Але це була війна. І скажу вам, що це страшно, бо я була на тій війні.

Очевидно, зараз відбувається примушення України до вступу у Митний союз. Але ніхто з українських політиків не йде на оборону, нема кому відкрито виступити не за Європу – перелітаючи чартером бо Брюсселя чи Берліна – а проти Кремля? Як співає Семен Слєпаков, Путін страшний.