Посилаючись на Конституцію 1937 року, суд дозволяє забудову Біличанського лісу

Нові загрози для Біличанського лісу

Поки Верховна Рада України зволікає із прийняттям рішення про затвердження меж міста Києва, Окружний адміністративний суд Києва та Київський окружний адміністративний суд освячують знищення цього унікального природного комплексу новими й новими рішеннями. Причому, кожне нове судове рішення перевершує попереднє за оригінальністю тлумачення норм законодавства.

Так, Окружний адміністративний суд Києва визнав законним рішення Коцюбинської селищної ради, яким житлово-будівельному кооперативу «Біличанка» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 109 гектарів на території Біличанського лісу. Суд жодним чином не відреагував на те, що це ліс, що в Україні діє мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення і що це територія Києва, а не селища Коцюбинське. Суд просто вважає законним рішення селищної ради, яке відкриває шлях до забудови більше 100 гектарів Біличанського лісу. Та ще й аргументує свою  позицію, посилаючись на норми … Конституції УРСР 1937 року. Ніби цей документ є чинним. Можливо, цей суд дійсно не знає про існування Конституції України 1996 року?

Цей суд уже раз знехтував Конституцією України, коли минулого року визнав нечинним рішення Київради про відмову у погодженні розширення меж селища Коцюбинське за рахунок майже 4 тисяч гектарів київського(!!!) лісу. Мотивуючи це тим, що у Київради нібито нема повноважень відмовляти у погодженні розширення меж Коцюбинського, а є право тільки погоджувати його. Таким абсурдним рішенням суд фактично змушує Київ віддати Коцюбинському майже 4 тисячі гектарів своєї території. Підкреслю, що таке рішення означає зменшення території столиці і зміну її меж. А відповідно до ст. 85 Конституції України затвердження меж Києва є виключною компетенцією Верховної Ради України. Але аж ніяк не Окружного адміністративного суду м. Києва. Тепер зрозуміло, чому рішення суду суперечать нормам Основного Закону України. Які ще можуть бути запитання, якщо суд користується не Конституцією України, а Конституцією УРСР 1937 року?

Ще один сюрприз підготував Київський окружний адміністративний суд, який визнав протиправним рішення Київської міської ради «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення і зміни межі міста Києва», посилаючись на відсутність погодження Київської області. Цікава суддівська логіка виходить: Київ зобов’язаний погоджувати межі Коцюбинського і віддавати йому майже 4 тисяч гектарів своєї території, а область, виявляється, має право не погоджувати межі столиці. Панове судді, звідки такі подвійні стандарти?

За таким принципом область може ніколи не погодити межу Києва, а тільки привласнювати собі все нові і нові території столиці. Поле для діяльності велике – площа Києва складає майже 85 тисяч гектарів, а Коцюбинське зараз відбирає майже 4 тисячі гектарів. У селищного голови ще роботи й роботи…

І знову ж таки у постанові судді тактовно не зазначили, що відповідно до ст. 85 Конституції України, межі Києва затверджує Верховна Рада України.

В такій ситуації врятувати Біличанський ліс може тільки затвердження Верховною Радою України меж Києва та підписання Президентом указу про надання цьому лісу природоохоронного статусу. Вірю, що Верховна Рада якомога швидше прийме надважливе рішення про встановлення меж столиці. І на це звернення відреагують перш за все народні депутати, які пройшли до парламенту за мажоритарними округами у Києві, парламентарії, які раніше були депутатами Київради, і народні обранці, котрі увійшли до складу міжфракційного об’єднання «За збереження Біличанського лісу».

А поки межі столиці не встановлені, деякі суди й надалі будуть дозволяти знищення Біличанського лісу, посилаючись на норми Конституції УРСР 1937 року.