Соціальний захист дітей війни: чи стане міф колись реальністю?

Усі давно звикли до того, що останніми роками вітчизняна медицина, освіта, соціальна сфера фінансуються за залишковим принципом. Влада спочатку дбає про своє належне існування, а вже потім про виконання освітніх програм та соціальне забезпечення.

Відвертим популізмом свого часу стало прийняття закону «Про соціальний захист дітей війни». Він закріпив за категорією громадян – «дітьми війни» - низку соціальних гарантій. Водночас, відразу стало зрозумілим, що народні обранці, приймаючи вказаний закон, піклувалися винятково про підвищення власного рейтингу. Так, набрання ним чинності спочатку відтерміновувалося на досить тривалий період, а в 2006, 2007, 2008 роках законами про Держбюджет його дію взагалі призупиняли у зв’язку з браком бюджетних коштів. Це, у свою чергу, стало приводом для звернення до Конституційного Cуду України. У травні 2008 року суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати, оскільки це створює протиріччя у законодавстві й як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини й громадянина. Даний висновок мав усунути існуючі протиріччя й остаточно дисциплінувати владу належним чином виконувати свої зобов’язання перед населенням. На жаль, цього не відбулося.

Це – історія питання. Спробуємо з’ясувати, як виконується цей закон сьогодні. Треба зазначити, що ним встановлені пільги та державна соціальна підтримка для осіб, яким на 2 вересня 1945 року не виповнилося 18 років. Таким чином, трохи більше 4,5 млн. громадян України мають право, зокрема, на 25% знижку при сплаті житлово-комунальних послуг; першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва садівництва та городництва; безоплатний проїзд міським транспортом. Водночас, у часи, коли стрімко підвищуються тарифи на ЖКГ-послуги, а в кожній маршрутці розміщене оголошення «За один рейс перевозимо одного пільговика», значення цих пільг суттєво нівелюється.

Цим законом також передбачається щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком для вказаної категорії пільговиків. Враховуючи, що з 1 квітня 2011 року розмір мінімальної пенсії становить 764 гривні, доплата до пенсії дітей війни повинна становити 229 гривень 20 копійок. Реально ж виплачується в рази менше передбаченого!

Так, іще в травні 2008 року Кабмін видав сумнозвісну постанову «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно з нею доплата до пенсії дітям війни становить лише 49 гривень 80 копійок. Даний документ є свого роду «рекордсменом» за кількістю положень, що визнані рішеннями судів незаконними, нечинними та такими, що не відповідають Конституції. Зокрема, востаннє рішення про незаконність норми, що визначала розмір відповідної доплати, було винесено адміністративним судом наприкінці 2010 року.

Водночас, нинішня влада, притримуючись «власної політики» невизнання та невиконання рішень судів та пріоритетності постанов уряду над законами України, залишила доплату до пенсії дітям війни у розмірі 2008 року – тобто 49,80 гривень. Це майже на 180 гривень менше законного розміру.

Зрозуміло, що все це зроблено лише з однією метою – позбавитися від непотрібних для влади витрат, адже лише цього року на «законне» забезпечення дітей війни в бюджеті не вистачає більше 10 млрд. гривень.

На сьогодні єдиним дієвим способом отримати недоплачені соціальні виплати за попередні роки є звернення до суду. Водночас, судова тяганина може тривати місяцями, ба навіть роками, оскільки Пенсійний фонд систематично подає апеляції по програним судовим рішенням.

Напевно, ця влада глибоко переконана, що судитися з літніми людьми є справою більш достойною, ніж нарешті визнати свої прорахунки та забезпечити такий соціальний захист наших громадян, на який вони заслуговують.

Не відрізняючись від своїх попередників, нинішня влада діє за принципом: «Обіцяємо зараз -  можливо, виконаємо у майбутньому».