Як руїнами Андріївського узвозу привалило соціальну відповідальність СКМ

"Я тебя породил, я тебя и убью" - відомий гоголівський вислів дуже чітко характеризує ситуацію, що склалася наколо компанії СКМ та її дочірнього фонду "Розвиток України" внаслідок руйнації будівлі...

Я не буду зараз згадувати ні про цінність Андріївського узвозу для киян, ні про роль КМДА в усій цій історії, ні про те як це сталося та хто винен - про це вже було та ще буде написано та сказано багато, і це важливо. Проте для мене, як людини, яка більш ніж 15 років працює в секторі благодійності, вся ця ситуація викликає, крім звичайних емоцій корінної киянки, ще одне - професійне занепокоєння.

Почну із хронології подій:

• липень 2005 року - компанія СКМ офіційно створює корпоративний благодійний фонд “Розвиток України”, який пізніше змінює свою назву на фонд Ріната Ахметова “Розвиток України” (далі Фонд);

• квітень 2006 року - компанія СКМ та Фонд публічно презентують проект, спрямований на реконструкцію заповідника “Софія Київська”. В рамках проекту лише у 2006 році виділяється 46,5 млн. грн. на реконструкцію Будинку Митрополита;

• вересень 2006 року - Фонд підтримує культурологічну експедицію “Україна. Країна Живої архітектури”, яка має стати початком однойменного довгострокового проекту зі створення першої в Україні енциклопедії української архітектури;

• листопад 2007 року - відбулася презентація акції “Розвиток країни: вивчаємо історію - створюємо історію”, що здійснювалася спільно компанією СКМ, фондом “Розвиток України” та газетою “День”;

• січень 2008 року - відбулася публічна презентація домовленостей між Фондом та Музеєм народної архітектури й побуту про спільну діяльність із реставрацією Музею. Фонд виділив на це 15 млн. грн.;

• листопад 2008 року - Фонд передав Софії Київській автентичні меблі 17-19 ст. для відтворення історичних інтер'єрів у Будинку Митрополита. На цей завершальний етап реконструкції було витрачено 8 млн. грн.;

• березень 2009 року - Фонд розпочав новий етап реставрації Національного музею народної архітектури й побуту в с. Пирогове;

• липень 2010 року - Фонд оголошує про допомогу у створенні плану стратегічного розвитку для Музею народної архітектури в Пирогові;

• січень 2011 року - Фонд розпочав фінансування програми грантів у сфері культури, основні напрямки якої: візуальне мистецтво, театр, література та музейна справа;

• квітень 2012 року - компанія ЕСТА Холдинг, що входить до групи СКМ, руйнує фасадний будинок Андріївського узвозу, який має статус заповідника...

Ця хронологія яскраво свідчить про те, що компанії вдалося рівно за кілька днів звести нанівець усі свої шестирічні зусилля в напрямку відродження та збереження пам'яток архітектурної старовини, розвитку культури. Те, що співробітниками дочірнього Фонду роками плекалося, відбудовувалося, розвивалося, бізнес-структура вмить зруйнувала за допомогою кількох рухів ковша будівельного екскаватора.

Ситуація свідчить про те, що сьогоднішні заяви про корпоративну соціальну відповідальність наших вітчизняних компаній мають труднощі з перетворенням у практику: бізнесові інтереси, на жаль, домінують над інтересами суспільними. І ніяке спонсорство щорічних міжнародних конференцій з корпоративної соціальної відповідальності, ні головування в українській мережі Глобального договору ООН, ні випуск щорічних звітів із КСВ не зможуть довести громадянам, що компанія дбає саме про них та про країну, в якій працює. Один рух ковша перекреслює усе.

Проте найбільше хвилює той факт, що за всією цією історією ще однією постраждалою стане українська благодійність, яка так ще й не встигла відійти від “Лікарні майбутнього”. Адже благодійність - це, в першу чергу, людська довіра. І вже сьогодні є вочевидь зрозумілим, як буде складно Фонду довести, що він не має стосунку до помилок своїх засновників. І що перше місце в рейтингу топ-благодійників 2011 року отримане заслужено.

Завдяки програмі Фонду “Сирітству ні!” за два роки понад 3000 дітей-сиріт знайшли свої родини, Фонд придбав обладнання для лікування туберкульозу на десятки мільйонів гривень для багатьох регіонів України, Фонд уперше ввів в обіг інватаксі для людей з особливими потребами — це лише мізерна кількість прикладів системної, багаторічної роботи Фонду. Проте один рух ковша перекреслив усе це.

Хтось говорить, що співробітники Фонду мають проявити солідарність із киянами та звільнитися зі свого місця працевлаштування - не впевнена, що це вихід із ситуації. Проте я впевнена, що правильні рішення завжди є, їх тільки слід захотіти знайти. Чи то на жаль, чи то на щастя “помилка” компанії СКМ не перша та не стане й останньою в історії діяльності крупного бізнесу. І кожна компанія виходить із ситуації, зважаючи на світогляд своїх власників. На думку відразу спадають два недавні приклади:

1. 20 квітня 2010 року відбувся вибух нафтової платформи компанії BP в Мексиканській затоці, який спричинив одну з наймасштабніших техногенних катастроф у світі. 25 травня 2010 року компанія публічно заявила про те, що виділяє 500 млн. доларів у спеціально створений фонд на 10-річну програму дослідження, яка б допомогла оцінити наслідки розливу нафти для екології моря та прибережних територій. Для прийняття конкретних рішень щодо цифр та форм діяльності знадобився один місяць.

2. 29 серпня 2011 року газета “Нью Йорк Таймс” опублікувала розлогу статтю “Таємниця благодійності Стіва Джобса”, в якій звинуватила компанію Apple та її лідера в непрозорості та непублічності благодійної дільності. А вже 8 вересня сайт компанії Apple опублікував новину про започаткування нової програми з корпоративної філантропії: якщо співробітник жертвує на якийсь благодійний випадок до 10 000 $ США, то компанія переводить на цей кейс таку ж саму суму. На прийняття рішення компанії знадобилося лише десять днів.

Отже, в ситуації з Андріївським узвозом сьогодні для громадськості вкрай важливо вимагати від компанії СКМ чітких рішень:

• конкретних сум, які будуть спрямовані на відродження Узвозу;

• конкретних термінів, в рамках яких буде здійснена вся робота;

• конкретних механізмів, які будуть використані для відродження Узвозу (чи то буде створено окремий благодійний фонд відродження Андріївського узвозу, чи то з'явиться новий відділ у складі компанії СКМ, чи то буде започатковано нову програму в рамках діяльності фонду “Розвиток України”);

• відповідальних осіб, які будуть нести публічну персональну відповідальність за взяті на себе зобов'язання щодо ліквідації наслідків руйнування Андріївського узвозу.

А для самої СКМ - важливо довести на практиці, що вона дійсно є соціально відповідальною компанією.