Сьогодні Вищий адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги Об’єднаної опозиції «Батьківщина».
І таким чином фактично визнав законною відмову Центрвиборчкому
зареєструвати Юлію Тимошенко та Юрія Луценка кандидатами у народні
депутати України.
Після такого рішення суддів зазначеної установи
варто не лише звільнити з посади, а й відібрати їхні дипломи. Оскільки їхнє
рішення фактично суперечить Основному Закону України – Конституції. Хоча такий розвиток
подій був прогнозованим – служителі Феміди в даному питанні беззастережно
дотрималися навіть протизаконних вказівок Банкової.
Але давайте розглянемо правову позицію Об’єднаної
опозиції в даному питанні. Так, Конституція України в ч.3 ст.76 встановлює
заборону, відповідно до якої до Верховної Ради не може бути обраним до Верховної Ради громадянин,
який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена
і не знята. Таким чином Конституція визначає лише одну стадію виборчого
процесу, в якій є обмеження для громадян із судимістю, про стадію висування
кандидатів у народні депутати не сказано нічого.
Водночас суд послався на положення ч.4 ст.9 Закони
про вибори, відповідно до якої такий громадянин не може бути не лише обраним нардепом, а й висунутим кандидатом у народні
депутати. Тобто суд без жодних обґрунтувань не врахував, що насправді висунення
й обрання є окремими стадіями виборчого процесу, які розділені часовими
рамками. Окрім того, тут варто наголосити, що згідно ст..8 Конституції України
норми Основного Закону є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу. А ст..
22 КУ проголошує, що при прийнятті нових законів не допускається звуження
змісту існуючих прав. Проте Закон про вибори фактично звужує права громадянина,
що хоче стати кандидатом у народні депутати України.
Окрім того, у даному випадку необхідно врахувати,
що нині справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка перебувають на розгляді в суді
касаційної інстанції. А цей факт не виключає можливості, що до моменту обрання
народних депутатів ці особи можуть бути виправданими.
До того ж відмова ЦВК у реєстрації Юлії Тимошенко
та Юрія Луценка кандидатами у народні депутати України грубо порушує основоположні міжнародні документи
– Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та Міжнародний пакт
про громадянські та політичні права. Згідно цих документів дії ЦВК є ні чим
іншим, як порушенням принципу проведення вільних виборів, який є
фундаментальним для демократичного суспільства.
Відтак ЦВК не мала права відмовляти у реєстрації
кандидатів у народні депутати ні Юлії Тимошенко, ні Юрію Луценко. Проте, як
бачимо, станом на сьогодні як для ЦВК, так і для Вищого адміністративного суду
- закони не писані. Їхній «Основний Закон» - усна вказівка «згори», яка
констатує необхідний кінцевий результат у певному питанні, а як і якими
методами його досягти – це вже справа підконтрольних чинній владі установ. І
провладним посадовцям байдуже, що виконання цієї задачі фактично протизаконне.
Для них порушення законів – звична справа, підтверджена багаторічною практикою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.