Останні тижні не вщухає скандал навколо міжнародних компаній, які не вийшли з російського ринку: МЕТРО, Ашан, Філіп Морріс, Райффайзен банк.
На них тиснуть звідусіль: громадськість, влада,
конкуренти, партнери. Та чи досягає ця діяльність своєї мети?
Складається враження, що найбільший тиск на ці компанії саме в українському
суспільстві. Бо для нас це дуже важливо. А от країни, звідки походять ці
бізнеси, не дуже то й відчувають на собі вплив цих інформаційних атак. Але мали
б, бо саме там приймаються рішення про вихід з ринку росії.
За даними дослідження швейцарського університету
Сент-Галлена, лише 9% із майже 1500 світових компаній із ЄС та G7 припинили
працювати в країні-агресорці. На перші шпальти потрапляють лише публічні
компанії, а ті, які реально фінансують російський бюджет, чомусь залишаються за
кадром. Але не про це зараз, із ринку росії мають вийти всі. Крапка.
Чому ж суспільство так “в”їлося” у цей невеликий
перелік публічних компаній?
Ще з 2014 року головні офіси більшості таких
міжнародних гравців завбачливо забезпечили фінансову та комунікаційну
автономність українських та російських представництв. Після 24 лютого 2022 року
будь-який діалог і взагалі звівся нанівець.
Наприклад, нова керівниця Ашан Україна у своєму
недавньому інтерв'ю підтвердила, що між українським та російським підрозділом
немає жодних контактів.
«Серед міжнародних компаній, що продовжують
залишатися в росії, є декілька, які також працюють на українському ринку, і
виникає певний колапс. Українські представництва зазвичай і публічно, і
фактично підтримують Україну. Зокрема, сплачують податки до українського
бюджету», – каже економіст Андрій Новак.
Думати, що українські “дочки” міжнародників
підтримують дії росіян - безглуздо. Таким же безглуздим виглядає хейт цих
компаній в Україні. Здебільшого вони навпаки підтримують матеріально українську
армію, а їхні співробітники волонтерять, допомагаючи військовим та цивільним.
Чи впливають українські офіси на прийняття
глобальних рішень?
Скоріше за все, ні. Вони репутаційно страждають
найбільше. Тому логічно подумати, що вони найперші зацікавлені у виході
материнських компаній з ринку рф. Але чи враховують їхні звернення, коли на
кону більший бізнес? Наприклад, в Україні Ашан оперує сорока магазинами, а в
росії - двісті сорока. Тому материнській компанії економічно вигідніше терпіти
репутаційні втрати в Україні, аніж закрити ринок росії.
Навіщо тоді влада і громадськість закликають
бойкотувати подібні компанії в Україні?
Усередині країни діє доволі неефективний
механізм, що його реалізує Національне агентство із запобігання корупції
(НАЗК), формуючи перелік компаній – міжнародних спонсорів війни. Жодних
юридичних наслідків потрапляння до нього немає. До наявного видимого ефекту
наразі, можна віднести хіба що піар самого відомства.
«Компанії-спонсори війни не виходять із
російського ринку через те, що ми не цілком використовуємо всі можливості тиску
на такі компанії. Тому НАЗК взяло на себе лідерство у цьому процесі. Чому? Тому
що після року війни в Україні досі немає органу, відповідального за цю
політику. Більше того, в Україні не внесено змін до Кримінального кодексу, які
б вводили кримінальну відповідальність за порушення санкцій», – зазначив
керівник НАЗК.
Але які санкції порушують ці компанії, адже
навіть ЄС дозволяє роботу мереж магазинів та виробників харчування в росії?
Зазначимо, що у списку НАЗК передбачливо відсутні транснаціональні компанії,
чия робота в Україні є критично значущою для наповнення держбюджету, але їх
імена не такі відомі, як Метро, Ашан чи Бондюель.
«Тому навіть у випадку з «Ашаном» я був би
дуже обережним із маханням шаблею. Україна в такій ситуації може порушувати
питання на дипломатичному рівні, зокрема нагадувати про проблему французькій
владі, обговорювати це з партнерами», – констатує виконавчий директор
Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін.
Тиск на автономний український підрозділ
транснаціональної корпорації цієї мети ніяк не наближає. Найімовірніші наслідки
такої активності – закриття нечисленного міжнародного бізнесу, що залишився в
Україні, пов'язане зі звільненням співробітників. Наприклад, Ашан Україна є
роботодавцем для 5000 українських громадян.
Чи впливає бойкот українських підрозділів на
економіку нашої країни?
Вочевидь, що впливає, вважає Голова
комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
"Давайте будемо відверті. "Ашан
Україна" не спонсорує росію. "Ашан Україна" спонсорує Україну,
українську армію. Ми ж з вами якщо говоримо про певні юридичні особи, то
український "Ашан" немає жодного відношення до рф", —
говорить нардеп.
"Щоб вони вийшли з нашого ринку, багато
розуму насправді не потрібно. Можна просто заборонити чи обкласти їх додатковим
податком, і в цьому випадку, напевно, вони залишать наш ринок. Але питання є
складнішим, тому що ми в цьому втратимо набагато більше, ніж ці компанії, і
точно, ніж російська федерація", — сказав Гетманцев.
Він підкреслив, що ці компанії працюють не лише
на Україну та росію, а на весь світ. Нардеп був автором законопроєкту, який
пропонував накласти на подібні компанії додатковий податок. Але після тривалих
дискусій в Раді дійшли висновку, що це не вигідно для України.
"Деякі всесвітньо відомі компанії будуть
змушені піти з України, і ми втратимо податки, робочі місця, частину економіки.
В той момент коли ми рахуємо кожну копійку, для нас це досить болісно буде”,
- зазначив Гетманцев.
Наскільки важливою є присутність таких компаній
в Україні?
Дуже. Особливо в умовах майбутнього вступу до
ЄС. Ще один аспект - транснаціонали, як правило, стійкіші. Так, наприклад,
рівень скорочень персоналу в таких компаніях менший, ніж у середньому по
галузях. Ашан та МЕТРО не скорочували працівників на початку повномасштабного
вторгнення. на відміну від їхніх українських конкурентів.
Другий важливий пункт - податки. Наприклад, Ашан
за рік сплатив мільярд гривень. а податкові надходження тютюнового гіганта
«Філіп Морріс» у березні–квітні 2022 року становили 5,8 млрд грн. При цьому
Philip Morris International досі не залишила російський ринок.
Як би нам не було прикро це визнавати, проте
європейській бізнес - набагато прозоріший за український. МЕТРО та Ашан, на
відміну від багатьох представників своєї галузі мають зразкову репутацію по
розрахункам з постачальниками. А це вагома підтримка українського бізнесу.
Що натомість має робити влада та громадськість?
Логічним виглядає звернення до “центрів
прийняття рішень”. Якщо влаштовувати акції протесту, то під головними офісами.
Немає сенсу цього робити у Україні. А НАЗК повинен ініціювати ефективний
механізм з важелями впливу на європейську владу, яка зокрема, може ввести
санкції проти торгівлі в рф. До кого більше прислухається компанія: до
українського підрозділу чи німецької чи французької влади?
Бо зараз дії влади та громадськості у цьому
напрямку не досягають мети та впливають лише на українські підрозділи та нашу
економіку.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.