Боротьба з одними олігархами зводиться до появи інших

Деолігархізація з точністю до навпаки

Ще на початку 90-х років минулого століття, за часів появи на посаді прем'єр-міністра Леоніда Кучми, зауважував, що палкі заяви про боротьбу з корупцією завжди завершуються приходом до влади тих, хто робить її значно більшою.

Та саме стосується і заяв про боротьбу з олігархами. Вона завжди зводиться не до деолігархізації, а до появи інших, з перерозподілом національного багатства на їхню користь.

Бо справжня боротьба з корупцією та олігархами завжди передбачає формування максимально прозорого та конкурентного ринкового середовища. Якщо ж формують чи сприяють появі монополій, то це точно вказує, що за цим стоїть чийсь корупційний інтерес та формуються можливості для збагачення вже існуючих олігархів чи появі нових.

Представник президента у Верховній Раді Федір Веніславський нещодавно заявив, що на даному етапі не вважає олігархат загрозою для національної безпеки України. Мабуть тому зовсім не чужий для нинішніх можновладців Ігор Коломойський так затишно та безпечно почуває себе в Україні.

Але крім того, деякі представники великого бізнесу, які мають доступ до владних кабінетів, створюють нові схеми — ще більш зухвалі та масштабні.

Один з таких — непублічний Леонід Юрушев. Особа, насправді, дуже непересічна ще з 80-х років минулого століття.

Він власник елітних готелів у Києві та тесть шоумена, колишнього нардепа від партії Президента Зеленського, Олександра Скічка.

Зараз, як багато хто вважає, саме під нього почалася монополізація українського лісового господарства.

Лісова реформа від Кабміну: спочатку монополізація, потім приватизація?

Торік, 7 вересня, Кабінет міністрів України дав старт масштабній реформі лісового господарства, ухваливши постанову №1003. На тлі гучних звісток із фронту ця новина тоді не потрапила у поле зору провідних ЗМІ.

Суть реформи передбачає об’єднання всіх 158-ми державних лісгоспів у одне державне підприємство Ліси України. Створення цього підприємства-гіганта завершилося у січні поточного року. Також замість 24-х міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства утворюють 9 регіональних офісів.

ДП Ліси України, фактично, стає монополістом у галузі, що означає кінець конкурентного ринку деревини та створення ідеальних можливостей для “сірих схем”, якими будуть користуватися, у першу чергу, обрані бізнесмені, наближені до влади.

Ще більш загрозливим виглядає те, що створення державного монополіста може бути лише проміжним етапом, а наступним кроком буде приватизація ДП Ліси України, а отже — всіх українських державних лісів. Про цю загрозу прямо кажуть усі лісівники, думки яких опитало профільне видання Екополітика.

Про створення передумов для масштабної приватизації національного багатства йдеться і у зверненні більш 100 народних депутатів до президента, прем’єр-міністра, міністра захисту довкілля та голови Держлісагентства від 1 липня 2022 року. Вони прямо кажуть: у разі реалізації реформи “найбільш цінні ліси Карпат і Полісся можуть опинитися у приватних руках”.

В уряді заспокоюють: приватизувати ліси державної власності наразі не можна, і це прямо прописано у постанові №1003. Проте ніхто не може дати гарантії, що завтра державне підприємство Ліси України не трансформується у публічне акціонерне товариство, акції якого придбають “свої люди”. “Покупці акцій державної акціонерної корпорації з умовною назвою Укрліс” зможуть отримати, наприклад, право оренди лісів на 50 років і користування земельними ділянками, на яких вони перебувають.

Насторожує те, що всі зміни у сфері лісового господарства уряд проводить без публічного обговорення, не показуючи нікому ані стратегії, ані плану реформи. Так, 13 грудня минулого року Державне агентство лісових ресурсів оприлюднило законопроект “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі…”, який передбачає ліквідацію не лише державних, а й комунальних (колишніх колгоспних) лісових господарств, про що раніше мова взагалі не йшла. Комунальні лісгоспи, що перебувають в управлінні територіальних громад, уряд тепер також хоче приєднати до монополіста Ліси України. Така ініціатива наштовхнулась на рішучий спротив у регіонах, де бюджети громад значною мірою формуються за рахунок надходжень від комунальних лісгоспів. Житомирська, Чернігівська, Вінницька обласні ради звернулися до уряду та парламенту з вимогою не допустити ухвалення скандального законопроекту, який, на думку депутатів, суперечить Конституції України, нівелює реформи місцевого самоврядування та децентралізації.

Олігарх із “родинними зв’язками” з владою

Виникає логічне питання: “Cui prodest?” Або, якщо точніше, яка зацікавлена особа є настільки впливовою, щоб вирішувати долю національного багатства України у той час, коли на фронті українські захисники віддають життя за кожен метр рідної землі? При чому, цей вплив поки досягає свого, попри протести громад, які, схоже, з часом лише наростатимуть.

Ім’я людини, що начебто стоїть за масштабною схемою привласнення українських лісів, в один голос називають як лісівники, так і журналісти-розслідувачі, а також окремі народні депутати. Це — мільярдер Леонід Юрушев — власник одного з найбільших в Україні лісопереробних комплексів Української холдингової лісопильної компанії та Коростенського заводу МДФ.

У деревообробний бізнес Леонід Юрушев зайшов у 2010 році, запустивши перший в Україні завод із виробництва деревоволокнистих плит — Коростенський завод МДФ. Хоч за стандартами при виробництві МДФ повинні використовуватися відходи деревини, на ділі підприємство Юрушева вирубує гектари лісу, про що неодноразово заявляли екоактивісти, зокрема — Всеукраїнська екологічна ліга.

Взагалі екологією мільярдер ніколи не переймався: у 2012 році роботу його заводу у Коростені тимчасово призупиняла Держекоінспекція через масову загибель риби в річці Уж, що була спричинена скидами відходів.

У 2011-му році компанія Юрушева погодилась стати власницею створеного під егідою міської ради технопарку Коростенський індустріальний парк. Після цього підприємець отримав повне сприяння від місцевих органів влади. У 2015-му, також у Коростені, Леонід Юрушев заснував Українську холдингову лісопильну компанію — найбільший в Україні лісопильний комплекс, який щорічно може переробляти 600 тисяч кубометрів деревини. Загалом же підприємства мільярдера здатні споживати до трьох мільйонів кубометрів — це приблизно 20% від усієї заготівлі лісу в українських державних лісгоспах. Цікаво, що створення УХЛК збіглося у часі з іншою реформою лісової галузі в Україні — у квітні 2015-го в Україні запровадили мораторій на експорт необробленої деревини, а вже в травні Верховна Рада звільнила від сплати ПДВ імпорт деревообробного устаткування. Обидві законодавчі новації дуже позитивно вплинули на рентабельність бізнесу Юрушева.

Взагалі мільярдеру завжди вдавалося плідно співпрацювати з владою, заводячи своїх людей на посади у державних органах. За часів Януковича Юрушева називали наближеним до “сім’ї” президента, його компанії отримували преференції та вигідні замовлення від держави. Після перемоги Революції гідності нічого не змінилося, завдячуючи зв’язкам олігарха з тодішнім прем’єром Арсенієм Яценюком (Юрушева називали одним із основних спонсорів політика та його партії Фронт змін). Згодом мільярдер знайшов спільну мову і з наступником Яценюка Володимиром Гройсманом. А вже з нинішньою владою у Леоніда Юрушева по-справжньому “родинні” зв’язки: його зять, чоловік доньки Єлизавети Олександр Скічко був народним депутатом від провладної Слуги народу, пізніше обіймав посаду голови Черкаської ОДА.

Боротьба за ліс: як взяти під свій контроль цілу галузь

Ідея приватизація українського лісу виникла не сьогодні і не вчора. Ще за прем’єрства Арсенія Яценюка озвучувалась ініціатива щодо передачі частини лісового фонду у концесію. Вже у 2017 році Кабмін наступника Яценюка Володимира Гройсмана затвердив програму передавання лісгоспів у приватні руки. ЗМІ тоді також казали про інтерес Юрушева, що має на меті створити вертикально інтегрований холдинг, що об’єднував би не лише лісопильню, деревообробку та логістику, а й мав би свою сировинну базу. У 2017-му проти таких планів виступила Європейська бізнес-асоціація та галузеві об’єднання деревообробників, тож програма не дійшла до реалізації.

Наступного, 2018 року, Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Податкового кодексу, що посилив податковий тиск на лісгоспи. За даними політолога Петра Олещука, лобістами закону були олігархи Леонід Юрушев і Юрій Косюк. Їхня мета — довести державні лісгоспи до банкрутства задля подальшої дешевої приватизації.

У серпні 2021-го року секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов анонсував засідання РНБО з питань лісового господарства, на якому мали, зокрема, розглянути питання створення “промислового лісу” — фактично, йдеться про реанімацію ідеї передавання лісгоспів у концесію. Зацікавленим в ініціативі Данілова тоді також називали Юрушева. Слід зазначити, що і сам секретар РНБО має інтереси у лісовій галузі — його дружина володіє часткою в ПрАТ Київський деревообробний комбінат.

У 2021 році профільне видання Відкритий ліс повідомляло, що підприємства олігарха Юрушева відчувають нестачу сировини через зростання гуртових цін на ліс-”кругляк” у 1,5 – 3 рази. Завдяки політичним зв’язкам мільярдер, як стверджував Відкритий ліс, викручував руки лісгоспам, змушуючи постачати найкращу сировину за мінімальною ціною. Також 17 серпня 2021-го підприємці Житомирщини зверталися до очільника області Віталія Бунечка з вимогою припинити надавати преференції монополісту.

Преференції деревообробні компанії Юрушева дістають вже не перший рік. Так, 15 вересня 2020 року Коростенський завод МДФ відвідав прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Вже за місяць після цієї екскурсії уряд запровадив так звані “редукціони” для продажу деревини. На відміну від аукціонів, на редукціонах вартість лоту з кожним кроком знижується, а не зростає. За даними видання Наші гроші, саме фірми Юрушева лідирували за обсягами закупівель на редукціонах. Так, лише на торгах 31 січня – 2 лютого 2021-го вони придбали 155 тисяч кубометрів деревини — це співставно з річним обсягом заготівлі лісу у такій області як Кіровоградська.

Лісова галузь української промисловості вже давно грає за правилами, які лобіює пан Юрушев. Люди, афільовані з монополістом, обіймають високі посади у профільних державних органах. Так, Андрій Заблоцький очолював Державне агентство з лісових ресурсів з грудня 2019-го по липень 2020-го року. Нині він же представляє юридичні інтереси Української лісопильної холдингової компанії мільярдера. Заступником Заблоцького був Сергій Власенко, якого у ЗМІ також називають “людиною” олігарха. Власенко був кандидатом на посаду очільника скандального ДП Ліси України, проте обійняв інший важливий пост — заступника міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Колишній працівник структур Юрушева, що понад 5 років очолював його інвестиційну компанію Astrum Capital, Руслан Магомедов, у 2020 році став позаштатним радником керівника Офісу президента Андрія Єрмака, а в лютому 2021-го був призначений головою Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Цю посаду обіймає досі. Нацкомісія, яку очолює Магомедов, серед іншого, видає ліцензії біржам, на яких продають деревину.

Що ми маємо у підсумку? Контроль над значною частиною національного багатства України хоче отримати олігарх, організатор “сірих” схем за будь-якого уряду та будь-якого президента, колишній соратник Януковича. Багато років він отримував преференції для свого бізнесу, при чому завжди залишався у тіні, діяв непублічно руками “своїх людей” у потрібних кабінетах.

Це відбувається у той час, коли західні партнери України чекають від нас реальної деолігархізації, завершення якої є однією з умов для вступу до ЄС. Натомість влада проголошує, що завдячуючи їй в країні вже проведена деолігархізація. Правда, наше буденність свідчить про дещо інше.