Що не так зі справою екснардепа Миколи Мартиненка?

Майже рік Україна живе в стані повномасштабного вторгнення. Зведення з фронтів, блекаути, трагедії людських доль – все це витіснило з інформаційного середовища та суспільної уваги всі інші новини.

Як відбудовувати Україну із системними прозорими процесами суспільство “подумає завтра” – після перемоги. Тим часом, 5 грудня ВАКС відмовився пришвидшити передачу до суду справи екснардепа Миколи Мартиненка, а влітку – попри нову підозру САП та НАБУ, відпустив під заставу та “чесне слово” підозрюваного топ-корупціонера додому.

Як відомо, колишній депутат Ради Микола Мартиненко підозрюється в організації двох схем з розкрадання 6,4 млн євро в НАЕК Енергоатом і 17,2 млн доларів на СхідГЗК. Є великі шанси що справа таки буде доведена до логічного завершення і покарання знайде свого героя. І це буде нетиповий приклад, коли замовника – покарано, а виконавці повернуться до корупційних оборудок засукавши рукава білих пальт. Адже на лавах підсудних досі немає екскерівництва НАЕК Енергоатом та поплічників Мартиненка зсередини компанії, які десятиліттями створювали умови для розкрадань та вимивання грошей.

Почесний президент

Чотирикратний президент НАЕК Енергоатом і “почесний енергетик” Юрій Недашковський свій перший термін на посаді ще у буремні двохтисячні завершував зі скандалом. Ще тоді – рівно двадцять років назад –  його підозрювали у потуранні офшорним компаніям-посередникам. Але це не завадило йому пізніше побути заступником Юрія Бойка в Кабміні і ще тричі сісти у президентське крісло Енергоатому. Під завершення третього терміну керування (2008-2012) Недашковського спіткала невдача і міжнародна кримінальна справа. У листопаді 2011 року на українсько-молдовському кордоні був затриманий глава юридичної служби ДП Енергоринок Олег Поліщук. Затримання відбулося згідно рішень судів Республіки Молдова протягом 2005-2010 років про стягнення близько 400 млн гривень з українських стратегічних підприємств енергетики та металургії на користь молдовських резидентів. В рамках цієї справи тоді проходив і сам Недашковський. Судячи з того, що у 2014-му Юрій Недашковський знову отримає енергобулаву, то інцидент вдалося зам’яти. Але, як відомо, спільна справа – особливо, кримінальна – об’єднує людей. Синхронно із останнім поверненням Юрія Недашковського, стрімко злетів кар’єрними сходинками і Олег Поліщук. Він був призначений директором із запобігання і протидії корупції НАЕК Енергоатом, і за сумісництвом — радником президента компанії. Тобто, Недашковського.

Не можеш побороти корупцію — очоль її

Вже наприкінці того ж року розпочалося кримінальне провадження стосовно зриву компанією Енергоатом контракту на постачання вітчизняного урану зі Східного гірничо-збагачувального комбінату за програмою імпортозаміщення. У 18-му році обвинувальний акт у цьому провадженні за обвинуваченням екс-народного депутата України та посадовців ДП СхідГЗК, Державного концерну Ядерне паливо, НАК Нафтогаз України, ПАТ Об’єднана гірничо-хімічна компанія та ДП НАЕК Енергоатом було скеровано до суду для розгляду по суті. Так, під пильним наглядом цілого директора із запобігання і протидії корупції Олега Поліщука, Микола Мартиненко провернув весь той схематоз, який нині розслідує НАБУ та САП і який стане для ВАКС, фактично, тестовим іспитом по роботі з корупціонерами найвищого державного рангу.

Невдаючись у подробиці інших, дрібніших зловживань тодішніх керівника підприємства Юрія Недашковського і його радника Олега Поліщука, один з найбільш кричущих фактів – та сама Škoda, яку, шкода, 5 грудня не передали до суду. Якщо коротко, то суть справи – Микола Мартиненко не безкоштовно лобіював інтереси компанії Škoda JS. За даними детективів НАБУ, Škoda JS на тендерах Енергоатому виставляла ціну з надбавкою до 20% і цю “надбавку” перераховувала після виграшу на рахунки третьої компанії у двох швейцарських банків. Бенефіціарним власником “третьої” компанії виявився тоді ще народний депутат Микола Мартиненко.

Але це –  лише “фантик” від цукерки

Сьогодні, коли росія тероризує Україну атаками на енергетичні об’єкти, це здається із розряду фантастики – але влітку 2018 року, коли вже чотири роки як йшла війна, компанію Škoda JS, без відкритого конкурсу і тендеру обрали виробником реакторних установок для будівництва третього та четвертого енергоблоків ХАЕС. І це більше, ніж банальний корупційний заробіток. Адже фактично, чеська компанія Škoda JS (Шкода – Ядерне машинобудування) належить російському газовому монополістові Газпромбанку. У той час – вже “підсанкційному” в Україні. Та й сама “чеська” Škoda JS була у санаційному списку, щоправда – тільки США.

Група “тайд”

Ці факти були підтверджені не тільки журналістськими розслідуваннями, а й кримінальними переслідуваннями та рішеннями міжнародних судів. Втім, як і у випадку з українськими правоохоронними органами, поза увагою так само лишився корупційний клубок всередині самої компанії.  По справі проходить лише один представник Енергоатому, і це – не її тодішній президент Юрій Недашковський і не його поплічник і корпоративний антикорупціонер Олег Поліщук. Хоча тим, хто знайомий з українськими реаліями, цілком зрозуміло що без їхньої згоди провернути ці оборудки Микола Мартиненко просто не зміг би.

Тим паче, що після початку кримінального переслідування Миколи Мартиненко, саме вони увійшли у групу “відбілювання” та підтасовки документів. В період з 2015 по 2016 роки група, до якої увійшов, зокрема, Олег Поліщук, мала сім відряджень до штаб-квартири Škoda JS де намагалася отримати документи та свідчення, які б дали можливість вплинути на хід розслідування і доказати невинуватість Миколи Мартиненка. Але чеська сторона не піддалася на пропозиції представників Енергоатому та відмовилася документально підтверджувати однаковість власних ціноутворень для Енергоатому та інших іноземних компаній. Подані пізніше адвокатами протоколи цих зустрічей, САП не долучила до справи, адже вони жодним чином не слугували доказом невинуватості екснардепа. Але якби не копії цих протоколів, ніхто б і досі не знав, які перемовини вів Олег Поліщук у штаб-квартирі Škoda JS a.s. під час своїх неодноразових неофіційних відряджень. Так само, як і не звернув би увагу на те, що у дружини Олега Поліщука у 2017-му році (на третій рік війни!) згідно з декларацією невідомо звідки і коли взялася  нерухомість у російській федерації. Нерухомість у 2018-му році дружина Олега Поліщука продала, але російський “осадочек” залишився.

Війна все спише?

Від початку повномасштабного вторгнення Олег Поліщук долучився до лав ЗСУ. Без жодної іронії, це дійсно великий вчинок. Так само, як волонтерство нардепа Олександра Трухіна чи раптовий приступ патріотизму Михайла Добкіна – сьогодні Україна дійсно потребує допомоги і внеску кожного. Але водночас, потрібно пам’ятати, що фронт –  не місце видачі індульгенцій. І після перемоги повернутися з “чистого листа” до корупційних оборудок розмахуючи УБД як офіційним дозволом на пограбунок країни і відбудову нових схематозів із російськими компаніями, суспільство не дозволить. В інакшому випадку – все було дарма.