За даними рейтингу Corporate Knights, найбільш екологічною компанією у 2021 році є французький гігант машинобудування Schneider Electric SE. Компанія піднялась одразу на 28 сходинок завдяки зусиллям по зменшенню викидів вуглецю на своїх виробництвах та активному просуванню "зелених" трендів серед клієнтів по всьому світу. Також Schneider активно бере участь в глобальних кліматичних ініціативах.
Данська компанія Ørsted неодноразова отримувала титул найбільш екологічного представника енергетичного сектору. До 2025 року перша за обсягами енергетична компанія Данії планує стати повністю вуглецево-нейтральною. При цьому Ørsted не відмовляється навіть від ТЕЦ. Однак замість вугілля чи природного газу компанія переоснащує старі станції під використання біомаси.
Бразильський банк Banco do Brasil використовує статус найбільшої фінансової установи держави та всієї Латинської Америки, щоб на власному прикладі демонструвати можливість переходу до стійкого розвитку. Працевлаштовуючи майже 100 тисяч працівників в 49 офісах у 23-х країнах світу, фінансова корпорація активно шукає можливості скорочення викидів парникових газів.
У своїх принципах стійкого розвитку банк також зазначає пріоритетність інвестицій в енергоощадження та "зелені" бізнеси, розвиток відповідального фермерства, підтримку інновацій, підприємництва та збільшення доступності освіти для широких верств населення.
За оцінкою, складеною Newsweek та Statista, серед американських компаній найбільш відповідальним є технологічний гігант HP. Наприклад, в 2020 році вуглецевий внесок компанії скоротився на 4% у порівнянні з 2019 році, а використання води знизилось одразу на 11%.
До 2040 року корпорація поставила амбітну мету досягти нульових викидів по всьому ланцюжку постачання – від вироблення компонентів до продажу техніки та фінальної утилізації продукції.
Другу позицію віддали виробнику комп’ютерної периферії NVIDIA. До 2025 року компанія обіцяє використовувати 65% енергії з відновлювальних джерел. Технологічний гігант прагне в найближчому майбутньому досягти використання 90% матеріалів, що піддаються переробці, у своїх упаковках. Велику увагу NVIDIA приділяє роботі з постачальниками – вони мають відповідати вимогам щодо безпеки використання металів та хімічних компонентів.
До топ-10 списку потрапили технологічні компанії Microsoft, Cisco Systems, Qualcomm, Dell Technologies, виробних харчових продуктів General Mills, техніки для дому Whirlpool, фінансовий конгломерат Citigroup та виробник медичного обладнання Illumina.
Материнська компанія Google – корпорація Alphabet Inc, посіла 90-ту сходинку рейтингам Corporate Knights, опустившись відразу на 28 позицій. А виробник електрокарів Tesla потрапив до переліку під номером 97.
Цікавим є той факт, що в середньому компанії зі списку Global 100 показали прибутки на вкладений капітал +263% з 2005 по 2020 рік. Тоді як учасники широкого індексу MSCI ACWI (All Country World Index) продемонстрували повернення інвестицій +220%. Щорічний обсяг доходів корпорацій Global 100 перевищує 2,3 мільярда доларів.
Відсутність українських компаній в рейтингах найбільш екологічних бізнесів є тривожним сигналом одразу з декількох перспектив. По-перше, сьогоднішня ситуація з навколишнім середовищем в Україні є набагато гіршою у порівнянні із США, Німеччиною, Францією або Данією.
Національна енергетика залежна від вугілля, яке вважається найбруднішим серед популярних видів палива. Багато виробництв суто формально відповідають екологічним нормам або взагалі готові платити штрафи, продовжуючи отруювати ґрунти, воду та повітря навколо себе. Це означає, що для досягнення придатного рівня чистоти навколишнього середовища, нам необхідно працювати набагато більше, ніж розвинутим країнам.
По-друге, майже всі провідні компанії світу заявляють у своїх середньострокових цілях відмову від роботи з постачальниками, які не зможуть довести вуглецево-нейтральний характер власних виробництв. І тут навряд можна буде обійтися формальними довідками чи підкупити іноземних топ-менеджерів.
З іншого боку, якщо проактивно почати впровадження екологічних технологій, українські виробники сировини або компонентів можуть стати більш конкурентними в порівнянні з китайськими або в’єтнамськими аналогами. Акцентуючи свою увагу на відповідальності, великі західні компанії будуть готові переплачувати за продукцію, вироблену відповідно до суворих екологічних стандартів.
Ще одна проблема – перспективи української готової продукції на світовому ринку. Сьогодні все більше споживачів ретельно вивчають розділ про корпоративну соціальну відповідальність на сайтах виробників, перш ніж придбати ту чи іншу річ.
Торгівля через інтернет робить можливим українським фірмам відносно легко потрапити на ринки Західної Європи та США. Однак нехтування екологічними нормами стає ще однією перепоною для таких виробників. Попри відсутність тиску с боку споживачів на внутрішньому ринку, нестача фокусу на екологічних аспектах робить вітчизняні товари неконкурентними для покупців з розвинутих країн.
Розв'язання проблеми можливе на двох рівнях – великого бізнесу та держави. Перший має зрозуміти важливість дотримання екологічних стандартів на рівні американських та європейських норм як умови власного стійкого розвитку в довгостроковій перспективі.
Мова йде не лише про формальне введення позиції Менеджера зі стійкого розвитку та публікації документа про нібито зусилля компанії на декілька сторінок. Це мають бути чіткі цілі, підкріплені інвестиціями в модернізації виробництв та офісів, а також реальними звітами на рівні провідних глобальних компаній.
Що стосується держави, важливим компонентом є гармонізація екологічних норм з Європейським Союзом, допомога бізнесу в досягненні нових цільових показників, а також реальний механізм контролю для компаній, що зараз оминають дотримання бодай яких екологічних стандартів.
Сьогодні бізнеси можуть самостійно долучатися до рамкових екологічних договорів ООН, впроваджувати проєкти стійкого розвитку та дотримуватися більш суворих стандартів, ніж обумовлені законодавчо. Поява українських компаній у світових рейтингах стійких бізнесів має бути одним з пріоритетів наступних п’яти років, як неодмінної умови конкурентоздатності вітчизняної продукції за кордоном.