Вже багато моїх колег висловились щодо можливих катастрофічних наслідків новацій. Тим часом у парламенті вважають попередження експертів звичайними «страшилками»: бізнес намагаються змусити платити податки, а він нібито цього не хоче.
Запевняю депутатів — це не звичайна історія. Розберімося, чому.
Нам пропонують запровадити 20% ПДВ на першу поставку житла, а також збільшити податок на третій за рік продаж квартири — з 5% до 18%.
Впевнений, що влада керується добрими намірами. Потрібно наповнювати бюджет. Фінансувати важливі державні проєкти, обслуговувати боргові зобов’язання. Втім, різке збільшення податкового навантаження на девелопера та інвесторів не розв’яже задачі наповнення бюджету. Ба більше, дасть зворотній ефект.
Ініціатори законопроєкту штучно створюють «ідеальний шторм» у галузі, який призведе до ефекту доміно. Почне сипатися все, що ще вчора успішно працювало.
Етап перший — різко зростає ціна квадратного метра. Адже процес будівництва розтягнутий на роки, і забудовнику не вдасться відшкодувати ПДВ. Позаяк у собівартість об’єкту не входить багато чого, наприклад, плата за землю чи будівництво прилеглої інфраструктури, яку будують відповідальні девелопери. Тобто податок буде закладений у ціну для споживача. Що робить інвестор? Він не сприймає нові ціни й вичікує, раптом нові правила невдовзі «переграють», тому бере паузу. Таким чином ми отримаємо зниження фактичного і ріст відкладеного попиту.
Крім того, з ринку йде сегмент інвесторів, які вкладались у нерухомість на етапі котловану, аби перепродати уже готові квартири з документами. Податок у 18% майже вбиває рентабельність таких інвестицій.
Етап другий — починається «природний відбір» на ринку нерухомості. Забудовники, які не мають потужної фінансової подушки, зупиняють свою роботу. Інвестори ще більше налякані й тепер не хочуть ризикувати.
Етап третій — обсяги будівництва обвалюються. Це своєю чергою означає зупинку суміжних галузей — зокрема виробників будматеріалів, металопрокату тощо. Відповідно, ціни на будматеріали зростають ще більше, а собівартість будівництва збільшується. Таким чином, – і тут я повністю згоден з колегами, – ціна на квартири підніметься не на 20%, а на добрі 30-35%.
Етап четвертий — ринок скорочується у кілька разів. Я неодноразово зазначав, що мультиплікатор будівництва — 11. Якщо розглянути це рівняння у зворотній проєкції, то отримаємо, що кожна втрачена будівельниками гривня — це 11 гривень, які втратили суміжні галузі. Чи потребує цього наша економіка? Питання риторичне.
В усьому світі триває запекла боротьба за інвестора. Не лише за величезних гравців, які запускають виробництва, а й за тих, хто купує у країні нерухомість. На цьому заробляють всі наші сусіди – Польща, Болгарія, Грузія, Туреччина, Чорногорія та інші.
В Україні є безцінний інвестиційний ресурс — наші заробітчани. Вони переказують понад $10 млрд щорічно, що становить близько 7% ВВП країни. Частина цього ресурсу інвестується у нову нерухомість. Але одночасно все більше й більше заробітчан купує квартири у Польщі, Чехії та інших країнах. Куди вони будуть вкладати кошти, якщо житло на батьківщині подорожчає на 40%? Ще одне риторичне питання.
Отже, бажаючи наповнити бюджет, ми вб’ємо ринок, економіку, втратимо мільярди інвестицій і в результаті… зменшимо наповнення кошторису.
Наразі ринок вже перебуває під неабияким тиском: стрімко подорожчав метал, паливо, інші складові собівартості. Збільшуються заробітні плати. Цей тягар вже ліг на плечі покупців, але далі тиснути педаль підвищення ціни фіскальними діями — самогубний крок.
Я не кажу, що ринок нерухомості взагалі не повинен реформуватись. Це можна робити. Але спочатку варто завершити реформу дерегуляції, навести лад з дозвільною системою (у першому читанні прийняті дійсно прогресивні законопроєкти №5655 і №5656, які зменшують роль чиновників у регулюванні галузі й запроваджують цифровізацію), масштабувати іпотечне кредитування, яке тільки-тільки набирає обертів, покращити інвестиційний клімат (реформа судової системи та правоохоронних органів). Лише після цього можна починати замислюватися про зміну системи оподаткування. І робити це поетапно і продумано. В іншому випадку нас чекає біда.
Впевнений, що в команді Президента достатньо компетентних та професійних людей, які це розуміють. І сподіваюсь, що до другого читання до законопроєкту будуть внесені правки, які нейтралізують руйнівні новації.