Toyota збудує власне місто: чим привабливі такі проекти для України та Києва

Toyota у 2021 році планує збудувати власне місто із 2000 жителями на території одного із заводів компанії. Наскільки новою є така ідея?

Автовиробник Toyota починає будувати "розумне місто" Woven City (Ткане місто) на території свого заводу в Японії. Компанія планує зробити його тестовим майданчик для новітніх винаходів, а також домівкою для понад 2000 людей.

За задумом, більшість будинків у новому місці будуть зведені переважно із деревини. Так компанія планує вже на етапі спорудження мінімізувати вуглецевий слід. Нове Woven City матиме три типи вулиць: для безпілотних авто, індивідуальних транспортних засобів і пішоходів. Окрема підземна дорога буде призначена для перевезення вантажів. Постачання електроенергії забезпечуватимуть сонячні панелі та водневе паливо.

Варто додати, що у новому місті компанія планує тестувати різноманітні технологічні інновації. Першою з яких вірогідно стане повністю централізована система контролю трафіку. Тобто, безпілотні автомобілі будуть не просто реагувати на поточну ситуацію на дорозі, а сполучатимуться в єдину мережу. Комп'ютер-контролер збиратиме інформацію від кожного транспортного засобу та плануватиме швидкість, розподіл транспорту по вулицях та інші параметри, щоб уникнути заторів.

Компанія Toyota вже заявила, що також зробить місто доступним для тестування різноманітних технологій від партнерів. Потенційно, це можуть бути системи розумних будинків, доставки продуктів та їжі дронами, нових засобів зв’язку, контролю здоров’я жителів та інші новації.

Зручним буде й розташування, адже мешканцями міста на території заводу, скоріше за все, стануть його працівники. Отже, вони зможуть відносно швидко добиратися з роботи додому.

По-перше, подібна ідея будівництва житлових секторів поруч із заводами точно не є новою. Більшість українських міст, утворених після 1800-го року будувались саме за принципом розташуванням поруч із виробничими базами. Це могли бути поклади вугілля, металу або переробні потужності. Також міста, збудовані навколо промислових об’єктів – це американський Детройт, англійський Бірмінгем чи іспанський Більбао.

На перший погляд, така концепція видається зручною для працівників. До того ж вона знижує витрати підприємства на робочу силу, яка живе й працює поруч. Проте є й негативні сторони, що яскраво проявились в Україні після 1990-го року. Мова йде про занепад частини містечок, який проходить паралельно із закриттям містоутворювального підприємства. Однак це не виключно вітчизняний феномен — аналогічну ситуацію можна побачити й в перелічених вище Детройті або Більбао. Останній, до речі, сьогодні переживає ренесан, який розпочався після перепрофілювання мегаполіса із промислового центра в глобальний культурний хаб.

Сучасна урбаністика передбачає відхід від концепцій мононаправлених просторів, а тим паче цілих міст. Натомість кожна локація має поєднувати можливості для співіснування різних видів бізнесу. В іншому випадку, якщо, наприклад, Toyota колись ухвалить рішення про закриття заводу та перенесення виробництва в інше місце це автоматично означатиме занепад для цілого міста.

Набагато перспективнішим напрямком є квартальна забудова мультифункціонального призначення. Так міста формуються за принципом "стільників": кожна секція має свої житлові, офісні та рекреаційні зони. В ідеалі, більшість людей мають працювати за 5-10 хвилин від оселі в одному з десятків або сотень бізнесів, присутніх поруч. При цьому "стільники" сполучаються між собою якісним громадським транспортом, що дозволяє легко пересуватися між ними за потреби.

Розміщення ж промислових об'єктів пріоритетно має відбуватися кластерно за межами міст. З одного боку, близьке розташування десятків заводів дозволяє інвестувати кошти в розвиток мережі якісного громадського транспорту між містом та кластером. Також забезпечується синергетичний ефект внаслідок близькості різних виробництв, починаючи із використання спільних мереж і закінчуючи обміном досвіду між різними компаніями. 

При цьому деякі об'єкти потенційно можна ставити навіть в самих містах, за умови можливості дотримуватися вуглецево-нейтрального та безвідходного виробництва. Таким чином, навіть закриття якогось заводу в кластері не означатиме занепад для міста-супутника, адже люди зможуть знайти роботу на сусідніх виробництвах. Якщо ж закриється виробництво, розташоване в самому місті, то замість нього можуть з'явитися нові житлові, офісні або культурні об'єкти.

Друге цікаве питання – це існування міста, яке стало б тестовим полігоном для технологічних новацій. Зараз сфера тестового використання нових технологій знаходиться в більшості держав у так званій "сірій зоні". Наприклад, щоб отримати дозвіл на перевірку безпілотних машин в США або Європі, компанії мають пройти через складні бюрократичні процедури. Їх обсяг можуть подолати великі технологічні гіганти, проте він є надзвичайним для малих стартапів. Деякі інші новацій взагалі не можна тестувати в реальних умовах мегаполісів.

Наприклад, у багатьох містах США та Європи заборонені пілотувати дрони. Отже, компанії з доставки не можуть повноцінно тестувати власні рішення в містах там, де є сильний вітер біля високих будинків, проводи електромереж чи бліки від вікон будинків. Тоді як жодні лабораторні умови або штучні полігони не відтворять аналогічних умов.

Отже, наявність реальних міських локацій з тестовими можливостями була б цікавим способом привернути увагу технологічних гігантів з усього світу. Наприклад, в масштабах одного міста зробити простим вихід для вітчизняних винахідників, а також іноземних компаній. Спочатку останні оберуть саме Україну для проведення тестів своїх технологій. Знаючи більше про державу – не з новин, а провівши тут від декількох місяців до пари років, вони зможуть прийняти інвестиційні рішення. Наприклад, про створення виробничої бази або відкриття повноцінного науково-дослідного центру.

Тестування нових технологій в урбаністичних просторах – це потенційно привабливий напрямок для багато компаній, а також велика можливість для українських мегаполісів, а особливо Києва. Компанія Toyota планує побудувати ціле нове місто та поселити в ньому 2000 жителів, щоб отримати можливість тестувати свої розробки. Поява в Україні одного чи декількох міст зі спрощеними умовами для технологічних фірм – потенційно велика можливість не лише допомогти технологічним компаніям, але й потужна реклама для України і, зокрема для Києва як столиці держави.