ІНВЕСТИЦІЙНА НЯНЯ: ЧОМУ В РАДІ ЗАБУЛИ ПРО БУДІВНИЦТВО?

Держава обіцяє, що кожен проєкт на суму понад 30 мільйонів євро може розраховувати на спеціальний пільговий режим, а також супровід проєкту з боку так званої уповноваженої установи.

Аби підпасти під дію закону, інвестору потрібно кожного року створювати понад 150 робочих місць із середньою зарплатою на 15% більше, ніж в середньому по регіону.

Ідея красива та правильна. Але є нюанс. Дія закону розповсюджується не на всі сфери. Держава вирішила, що найбільш важливими для неї є інвестиції в інфраструктуру, переробну промисловість, туризм, охорону здоров’я.

А житлове будівництво? 

Про нього жодної згадки. Хоча будь-який новий масштабний житловий комплекс - це інвестиції не менше 30 мільйонів євро, а кількість створених під такий проєкт робочих місць значно перевищує 150. 

На жаль, нічого не змінюється. Ставлення до будівництва в нашій країні як до бур’яну. Навіщо йому допомагати? Воно ж росте і виживає, попри будь-які економічні кризи, вбиту іпотеку, тиск з боку силовиків, шантаж та рекет псевдоактивістів, абсолютну безвідповідальність політиків та чиновників за прийняті рішення.

Хоча саме житлове будівництво - це той локомотив, драйвер економіки, здатний створити внутрішній попит та стимулювати інші галузі – і переробну, і логістичну, і видобувну.

Житлове будівництво, на відміну від інфраструктурного (дорожнього), не вимагає бюджетних дотацій,  не бере з казни, а поповнює її. Проте сьогодні саме нашій галузі вкрай необхідний захист держави. Житлове будівництво, як ніколи, потребує інституту «інвестиційних нянь». Адже ані закони, ані судді чи правоохоронці сьогодні не рятують інвестиційні проєкти у житловій сфері від штучного гальмування та блокування. 

Податкові пільги, виділення земельних ділянок, створення за рахунок держави необхідної інфраструктури – про це будівельники в Україні, на відміну від своїх західних колег, навіть і не мріють! Але якщо держава не в змозі навести елементарний лад та змусити чиновників, правоохоронців, суддів виконувати свою роботу, то нехай замість них це спробує робити «інвестиційна няня». Єдина пільга, на яку претендує будівельна галузь, - це захист від рейдерів-політиків та кримінальних угрупувань, які маскуються під активістів.  

На жаль, красива та правильна ідея з «інвестиційними нянями» поки що більше нагадує масштабний маркетинговий хід для привернення уваги міжнародної бізнес-спільноти. В кращому разі, матимемо кілька «показово-успішних» кейсів за програмою. Проте відчутно вплинути на темпи розвитку економіки та значно покращити інвестклімат всередині держави ця «рекламна акція» навряд чи зможе.

Якщо мета влади - створити Україні привабливий імідж на міжнародній арені, то першочергово варто захистити права вітчизняного виробника, поліпшити ринок внутрішніх інвестицій.