Власник сторінки
Президент некоммерческой Ассоциации предприятий-строителей "Интергал-Буд"
Багато років в Києві говорять про реновацію аварійних будинків. Радий чути, що Віталій Кличко та його команда перейшли від декларацій до розробки проекту.
На минулому тижні столичний голова заявив, що готується реновація одразу трьох районів.
Це дуже амбіційний план, і я його повністю підтримую. Однак для того, щоб він став реальністю, необхідно врахувати декілька ключових факторів.
1. Залучення інвестицій
Реновація навіть одного району потребує величезних інвестицій, її неможливо провести за рахунок київського бюджету. Для цього необхідно залучити інвесторів з серйозними фінансовими ресурсами та, бажано, фондом готових квартир, куди можна переселити людей. Або держава може виділити цільовий кредит.
На мій погляд, це має бути приватно-державне партнерство, коли держава виступає співінвестором і несе свою частину відповідальності. Наприклад, виділяє перший транш для будівництва стартових будинків для відселення першого аварійного дому в мікрорайоні, а забудовники беруть на себе все інше.
Це значно підвищить довіру до процесу як з боку мешканців аварійних будинків, так і приватних інвесторів. Державний капітал виступить гарантією, що люди отримають нові квартири, а інвестори повернуть свої гроші.
Варіанти фінансування проєкту реновації аварійного житла можуть бути різними, головне – прорахувати економіку проєкту. Щоб це було вигідно всім – і місту, і приватним інвесторам.
2. Комплексне планування
Дуже важливо на етапі підготовки проєкту провести комплексне планування території реновації з урахуванням того, що замість п’ятиповерхівок там з’являться будинки на 10-20 поверхів.
Зросте кількість мешканців й відповідно навантаження на транспортну та соціальну інфраструктуру. Тому вже зараз необхідно подумати про те, скільки потрібно шкіл та дитсадків, лікарень, торгово-розважальних та офісних центрів, дорожніх розв’язок й т.п. По суті, нам треба перетворити так звані «спальні райони» на центри життя, де є все необхідне.
Про все це потрібно думати заздалегідь разом із інвесторами, адже вся інфраструктура будується за їхні кошти. Треба сідати за один стіл та займатися фінансовим, організаційним і функціональним плануванням.
3. Сприяння влади
Великі компанії, зокрема, «Інтергал-Буд», готові взяти на себе реалізацію такого масштабного проекту. Але за умови справжнього приватно-державного партнерства.
Важливо, щоб влада на всіх рівнях допомагала інвесторам швидко повернути вкладені гроші. Наприклад, за допомогою державної програми доступних кредитів на житло для населення, швидкої та прозорої видачі будівельних дозволів, своєчасного підключення до інженерних мереж, введення будинків в експлуатацію і т.п.
Крім того, необхідно дотримуватися верховенства права. Сьогодні держава зазвичай «вмиває руки», коли починаються атаки конкурентів або шантажистів на об’єкти будівництва, навіть, інфраструктурних об’єктів, під виглядом громадського протесту. В результаті інвестори втрачають час та ресурси через чисельні судові розгляди та фізичне блокування робіт псевдоактивістами. Це аж ніяк не сприяє покращенню інвестиційного клімату Києва та України в цілому.
4. Вдосконалення законодавства
Згідно чинному Закону України відселення людей із аварійних будинків відбувається за умови згоди 100% мешканців. Тобто, на сьогодні плани київської влади не узгоджуються із законодавством.
В законопроєкті, що пропонує Мінрегіонбуд, цей поріг знижується до 75%. Але що робити з тими 25%, хто не згоден? Примусово відселяти через суд?
Жоден серйозний забудовник на це не піде. Судові процеси можуть тривати роками. Не кажучи вже про масові протести на вулицях Києва людей, яких примусово виганяють з власного житла.
Ніхто не хоче втрачати гроші та репутацію через недосконалість законодавства та пасивність влади у конфліктних питаннях між інвесторами та мешканцями.
Вже зараз кияни реєструють на сайті Київської міської ради петиції щодо мораторію на реконструкцію «хрущовок» багатоповерхівками, поки в таких районах, як Виноградар і Троєщина не з’явиться метро.
Тому київська влада, в першу чергу, повинна узгодити питання реновації будинків з мешканцями, які в них живуть. Законодавчо через примусове відселення забезпечити реалізацію програми. Пояснити при цьому людям, куди їх будуть відселяти, на який термін, за яким коефіцієнтом відбуватиметься компенсація житлової площі і т. д.
Крім того, потрібна широка інформаційна кампанія для киян та потенційних інвесторів, яка детально представить реновацію трьох районів та відповість на всі запитання щодо транспортного навантаження, інфраструктури, навчальних та медичних закладів і т.п.
5. Ефективний механізм розселення
У «Інтергал-Буд» є перший схожий кейс у Києві. Компанія запропонувала мешканцям трьох фактично аварійних будинків на вул. Макарівській механізм відселення в уже готові квартири. Після закінчення будівництва комплексу кожен житель має право вибрати - залишитися в наданій квартирі, ставши власником, повернутися в звичний район, але в нове житло, або ж отримати компенсацію.
Спочатку в компанії передбачили на вільній ділянці поряд окремий, стартовий будинок. Були розроблені спеціальні планування квартир, які дозволяють забезпечити новим житлом усіх з підвищеним коефіцієнтом заміни - 1,1-1,2. Саме в цьому будинку виділяються квартири тим жителям аварійних будинків, які хочуть залишитися в своєму районі, а не обрали варіант переселення в інші житлові комплекси чи грошову компенсацію.
Це один з реальних механізмів реновації застарілого житла, який я пропоную до уваги міського голови Віталія Кличка.
Проблема аварійних будинків у Києві потребує якнайшвидшого вирішення. У столиці їх близько 3 тисяч. В найближчому майбутньому понад 100 тисяч мешканців залишаться без даху над головою і будь-яких перспектив. Однак за грамотної політики міської влади масиви колишніх «хрущовок» можуть стати комфортними сучасними районами, центрами громадського та комерційного життя.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.