Звільнити за «незаконним» бажанням

12 мая 2020, 15:16
Владелец страницы
0
16

У переважній більшості випадків незаконне звільнення з роботи залишається непоміченим. Можна стверджувати, що причиною такій ситуації є як небажання працівника відстоювати порушені права, так і відсут

На сьогодні право на працю, яке гарантоване Конституцією України, іноді порушується власниками підприємств, організацій, установ. 
У переважній більшості випадків незаконне звільнення з роботи залишається непоміченим. Можна стверджувати, що причиною такій ситуації є як небажання працівника відстоювати порушені права, так і відсутність правової обізнаності щодо можливості захисту порушених прав. 

Насправді ж чинне законодавства передбачає широке коло юридичних можливостей для реагування на незаконні дії колишнього керівництва. 
Законодавство про працю встановлює вичерпні підстави, які надають можливість припинення трудового договору з ініціативи власника і порядок такого звільнення. Недотримання даних вимог свідчить про порушення норм закону, які регулюють дані відносини
 Стаття 43 Конституції України гарантує всім громадянам захист від незаконного звільнення.
 Звільнення працівника з роботи завжди виявляється в активних діях, які тягнуть за собою видачу відповідного наказу, в якому має бути зазначено підстави розірвання трудового договору з посиланням на конкретну статтю закону. Саме на вищезгаданого такого наказу в трудовій книжці робиться запис про причини звільнення.
 Однак, залишається питання, як діяти у ситуації, коли керівництво умисно, з особистих мотивів, на підставі існуючих неприязних відносин звільняє особу з роботи? 
За таких умов постає питання щодо кримінальної відповідальності за вчинені протиправні дії.
 Слід звернути увагу на той факт, що при вирішенні питання про відповідальність за порушення трудових прав необхідно встановлювати не тільки сам факт порушення конкретних правил, але й факт усвідомлення особою того, що вона порушує вимоги чинного законодавства. 
Загальною нормою, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення трудових прав, є норма, передбачена ст. 172 Кримінального кодексу України. 
Відповідно до ч.1 ст. 172 ККУ України, незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, а також інше грубе порушення законодавства про працю – караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
 Потерпілим за ст. 172 ККУ є працівник підприємства, установи незалежно від форми власності. Звичайно, слід зазначити, що поняття «грубе порушення» носить оціночний характер і має досліджуватися в кожній конкретній ситуації. 
Так, Верховний Суд України у постанові від 01.10.2015 року (справа №5-106кс15) вказав, що визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: характеру порушуваних трудових прав людини; категорії працівника, права якого порушуються; об’єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); суб’єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо). 
Отже, при вирішенні питання чи носить порушення законодавства грубий характер, дослідженню підлягають об’єктивні та суб’єктивні ознаки вчиненого діяння.
 Поширеними є випадки, за яких фізична особа-підприємець, без належного оформлення трудових відносин, без укладання трудового договору, оформленого наказом, не зареєструвавши в фондах соціального страхування, без ведення табелів обліку робочого часу, без сплати податків та інших загальнообов`язкових відрахувань використовує працю найманих робітників. 
У такій ситуації слід зазначити, що через протиправні дії особи на працівників не поширювалися гарантії, в тому числі конституційно закріплені, які передбачені законодавством про працю. За таких умов грубе порушення законодавства про працю вбачається в частині неналежного забезпечення прав згаданих працівників на соціальний захист, передбачених Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», що фактично виключає право останніх на їх забезпечення у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин. 
Що стосується притягнення винних до кримінальної відповідальності, перш за все слід визначити чи кваліфікуються протиправні дії як грубе порушення законодавства про працю на основі вищезазначених критеріїв. Далі – підготувати та подати заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
ТЕГИ: звільнення
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.