В Парижі відбудеться Перший український інвестиційний форум

Чому українців не вчать бізнесу вдома, або як купити квартиру в Парижі і заробляти на ній

Цікавий захід триватиме цьогоріч, з 25 по 28 травня, у Парижі: Перший український інвестиційний форум, подія по-своєму безпрецедентна. Це перший досвід навчання українців тому, як вкладати кошти у дрібні та середні місцеві об’єкти – від майстерні з виготовлення прикрас до ресторанного чи готельного бізнесу. В інших країнах, наскільки відомо, таких тренінгів не проводили.

Чому це важливо? Розберемо детальніше.

За даними Gesellschaft für Konsumforschung, покоління «міленіалів» обирають як інвестиції готівку. Тобто вони просто складають зароблені гроші у себе вдома. І у довготривалій перспективі ці люди втрачають іноді навіть мільйони. Чому так – фахівці з GfK не пояснюють, бо вони вивчають ринки, а не психологію.

Та якщо у світі заробляти не вміє наймолодший зріз респондентів, то в Україні все значно проблематичніше. В нашому випадку дається взнаки загальна недовіра до розміщення грошей бодай десь, окрім традиційного «під матрац». Виховане ще радянською традицією переконання, що тебе скрізь надурять, дається взнаки у небажанні зв’язуватися з фінустановами і невмінні примусити гроші «працювати».

Через це українці також віддають перевагу тому, аби назбирувати готівку вдома. Цілі поклади купюр знаходять у корупціонерів – якщо ті не заривають їх у трилітрових банках десь у садку. Це було б смішно, якби не було б так сумно. Культура поводження із грошима у нас все ще відсутня. І держава стоїть осторонь подібних прогалин, хоча мала б їх активно заповнювати.

Чому? Та тому, що натуральний обмін втратив актуальність ще кілька тисячоліть тому назад – із винайденням грошей як таких. І тому, що в епоху біткоїну та майнінгу соромно не вміти елементарних речей і не мати елементарних навичок. І, зрештою, тому, що прем’єр Гончарук закликає мігрантів повертатися в Україну, обіцяючи їм фінансові преференції.

Які? Власне, лише дешеві кредити. Далі прем’єрська фантазія не працює. Ну ок, люди повернулися і взяли кредит. А що далі? Де тренінги, курси, семінари з приводу того, що і куди краще вкласти? Де державні програми та рекомендації, де ринкова аналітика, де інвестиційні «няні» не для гіпотетичних закордонних мільйонерів, а для власних громадян?

Якщо ми й досі ходимо в інвестиційних «пелюшках», то й няня нам не завадить. Досвід стратегічної та тактичної «прокачки» для малого чи середнього бізнесу відсутній в принципі. Інколи інвесторів збирають під егідою держави задля вирішення (а, точніше, задля імітації) якогось глобального питання. Наприклад, як залучити гроші на оновлення інфраструктури, розвиток місцевого самоврядування тощо. Інвестори йдуть до нас неохоче, бо вже ситі по горло нашою бюрократією, дозвільною системою, оподаткуванням та іншими «сюрпризами».

А як бути звичайним громадянам? На Заході школярам викладають математику та основи економічної поведінки, використовуючи прикладні завдання: як розраховувати податок, як взяти кредит, як запустити бізнес з усіма його ризиками та підводним камінням. Українців цього не вчили і не вчать.

Винятки, щоправда, трапляються. Згаданий на початку форум – з їх числа.

Ми надто довго викликали стійку асоціацію з дешевою робочою силою, з нацією, придатною для використання лише у брудній чи важкій роботі. Було б прекрасно, якби, заробивши грошей, наші співвітчизники змогли вкласти їх у бізнес в Європі. Тільки де в усьому цьому держава, її позиція та підтримка? Як і раніше, потопаючі рятують себе самі. Але й вчаться плавати водночас, зокрема, й у інвестиційних водах.